АГРОЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ РІЗНИХ СПОСОБІВ ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ НА ПОСІВАХ КУКУРУДЗИ

Анотація

У статті йдеться про актуальність використання таких основних способів обробітку ґрунту, які сприяють збереженню природної родючості ґрунтів, забезпечують агроекономічну ефективність вирощування кукурудзи на зерно (на прикладі гібриду Дельфін). Завданнями дослідження було обрано: визначити вплив видів основного обробітку ґрунту (полицевого, плоскорізного й поверхневого) на елементи структури врожаю кукурудзи та урожайність її зерна; визначити економічну ефективність різних способів основного обробітку ґрунту під кукурудзу на зерно. Аналіз елементів структури врожаю кукурудзи свідчить про істотне зменшення кількості початків на 100 рослин за полицевого обробітку ґрунту (до 98 шт. проти 118 шт.). Показник маси зерна з 1 м2 був найвищим у
варіанті з полицевим обробітком ґрунту – 982 г/м2, а найнижчим – при поверхневому 697 г/м2.
Урожайність зерна у варіанті з полицевим обробітком ґрунту забезпечує підвищення урожайності
(94,2 ц/га) порівняно з поверхневим (78,1 ц/га) на 16,1 ц/га, тобто на 17 %. Показник врожайності у
варіанті з плоскорізним обробітком мав проміжне місце – 86,1 ц/га. Проведені розрахунки
економічної ефективності різних способів основного обробітку ґрунту під кукурудзу на зерно
доводять доцільність полицевого обробітку, що за умови дотримання відповідної агротехніки
призводить до підвищення продуктивності цієї культури, а саме підвищення рівня рентабельності на
19 % проти плоскорізного обробітку й на 38 % проти поверхневого обробітку ґрунту.