Гіпотрофія цуценят на тлі вад розвитку

Анотація

Поняття гіпотрофія характеризує порушення розвитку та росту новонароджених тварин та може бути зумовлене порушенням умов утримання майбутньої породілі у процесі її життя та під час вагітності, неправильною племінною роботою, впливом тератогенних чинників, а серед свійських собак, найчастіше, через розлади живлення плодів у антенатальний та цуценят у постнатальний періоди. Вказана патологія характеризується морфофункціональною незрілістю органів та систем новонародженої тварини і клінічно проявляється низькою її резистентністю до екзогенних чинників: молозивного навантаження, умов навколишнього средовища, умовно-патогенної та патогенної мікрофлори. Відмічено, що розвитку постнатальної гіпотрофії сприяють вроджені вади цуценят. У собак брахіцефальних порід до найбільш поширених вад внутрішньоутробного розвитку відносять розщеплення піднебіння та гідроцефалію (90 % та 40 % летальних випадків серед новонароджених цуценят, відповідно). У спеціальній літературі присутні загальні відомості щодо кореляції гіпотрофічних процесів у цуценят з вадами розвитку, проте публікації щодо порідних особливостей недостатньо. Метою дослідження було описати окремі анатомо-фізіологічні показники цуценят порід мопс та французький бульдог за гіпотрофії на тлі розвитку гідроцефалії та розщепленого піднебіння. Встановлено, що в умовах розплідників собак Lakomy Kusochek та Luizental впродовж 2016–2024 років смертність новонароджених цуценят породи мопс становила 10 %, цуценят породи французький бульдог – 14 %, а розщеплення піднебіння спостерігали у 22 % загиблих цуценят. Клінічно гіпотрофія у новонароджених цуценят проявляється низькою рухливістю та низьким коефіцієнтом росту. Визначено, показник Апгар у цуценят породи мопс серед гіпотрофіків був нижчим в середньому у 1,5 разу (р˂0,001) і у 1,3 разу у цуценят породи французький бульдог (р˂0,001). Коефіцієнт росту був утричі нижчим серед мопсів (р˂0,01) та французів у 2,9 рази (р˂0,001). Маса тіла при народженні серед гіпотрофіків обох порід була менщою на 17,8 та 19,8 %, відповідно (р˂0,001), у подальшому відношення маси тіла нормальних цуценят до цуценят гіпотрофіків також вірогідно зменшувалось: на першу добу – на 34,9 та 24,8 % (р˂0,001), на другу – на 40 та 34,3 % (р˂0,001), на третю – на 45,5 та 43,6 % (р˂0,001), на четверту – на 48 та 51,2 % (р˂0,001), на п’яту – на 50,9 та 58,3 % (р˂0,001), на сьому – на 56,6 та 68,4 % (р˂0,001), на дев’яту – на 63,4 та 74,7 % (р˂0,001), на 12-ту – у цуценят породи мопс на 71,1 % (р˂0,001). Отримані дані доводять, що вроджені вади розвитку (розщеплення піднебіння та гідроцефалія) достовірно спричиняють розвиток постнатальної гіпотрофії у цуценят породи мопс та французький бульдог