Переваги розсадного способу вирощування в лікарському рослинництві
DOI:
https://doi.org/10.31210/spi2023.26.04.07Ключові слова:
лікарські рослини, розмноження рослин, розсада, регулятори росту, звіробій звичайнийАнотація
Вирощування лікарських та ефіроолійних культур є об’єктом підвищеного інтересу для виробників різної форм власності. Важливі проблеми – дефіцит насіння та хімічний поліморфізм одержуваної сировини. Промислове вирощування передбачає наявність на ринку якісного насіння та налагоджене насінництво, але часто виробники об’єднують різні партії або використовують не сортове насіння із низькими посівними якостями. Це може значно ускладнити процес вирощування і мати негативний вплив на якість та стабільність урожайності і якості продукції. Мета статті ‒ аналіз агротехнічних, фітоценотичних, фітохімічних переваг впровадження розсадних технологій в лікарському рослинництві, зважаючи на досвід інших галузей рослинництва. Цей підхід дозволяє контролювати зростання рослин із самого початку, забезпечуючи їхню максимальну якість та стабільність. У статті проведено докладний аналіз та систематизацію інформації щодо використання розсадної технології при вирощування різних культур. Важливим елементом є використання сучасних регуляторів росту і мікродобрив, що дає змогу підвищити якість розсади, її розвиток та приживання. Це спрощує механізацію процесів посіву та посадки рослин, знижуючи витрати на ці операції і збільшуючи точність. До того ж він дає змогу максимально якісно підготувати ділянку для висадки і зменшити витрати на контроль бур’янів завдяки більшому інтервалу між посадкою розсади. Не менш важливою є можливість плантаційного вирощування для рослин, розмножених як генеративно, так і вегетативно. Цей спосіб вирощування забезпечує однорідність сировини, надаючи стабільний біохімічний профіль культур. У підсумку широке впровадження розсадного методу може стати оптимальним рішенням для розв’язання проблеми нестачі насіння, спростить процес висадки і догляду за молодими рослинами і дозволить отримувати сировину зі стабільним біохімічним складом. Це важливий крок у забезпеченні стабільності та якості продукції лікарських та ефіроолійних культур у сільському господарстві.