ЯКІСТЬ ЗЕРНА ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД СТРОКІВ СІВБИ ТА УДОБРЕННЯ

Анотація

У статті наведено результати трирічних досліджень в умовах Північного Степу щодо впливу строків сівби мінерального живлення на біохімічні властивості зерна сортів пшениці озимої м’якої (Ластівка одеська та Голубка одеська) і твердої (Бурштин) по чорному пару та після ячменю ярого. Пшеницю озиму висівали у три строки – 7, 22 вересня та 7 жовтня. Варіанти удобрення були такими: 1 – без внесення добрив (контроль); 2 – передпосівне внесення добрив (по чорному пару – N30P60K30, піс-ля ячменю ярого – N60P60K30); 3 – система удобрення (на фоні передпосівного внесення мінеральних доб-рив по чорному пару підживлення наприкінці фази кущіння рослин N30 локально, після ячменю ярого – N30 по МТГ + N30 локально). Встановлено, що здебільшого у варіантах досліду вищий вміст білка, сирої клейковини в зерні та кращі показники седиментації серед сортів пшениці м’якої відмічали у сорту Ла-стівка одеська. Для сортів Ластівка одеська та Бурштин не виявлено чітко вираженого впливу стро-ків сівби на ці показники. Для сорту Голубка одеська на всіх фонах живлення після стерньового попере-дника найбільша кількість білка та клейковини в зерні формувалася у разі раннього строку сівби (7 ве-ресня) та із сівбою в пізніші строки (22 вересня і 7 жовтня) вона закономірно зменшувалася. З’ясовано, що зерно пшениці твердої озимої Бурштин на відміну від сортів м’якої містило більше білка та клейковини за всіх варіантів удобрення. Загалом кількість білка в сорту Ластівка одеська варіюва-ла по чорному пару в межах 11,99–13,58 %, Голубка одеська – 11,02–12,62 %, а у сорту Бурштин – 12,93–14,61 %, після ячменю ярого ці показники становили відповідно 11,47–13,43 %, 10,68–12,42 % та 11,92–14,53 %. Але зерно твердої пшениці характеризувалося низькими значеннями седиментації бо-рошна, а клейковина була більш розтяжною та слабкою порівняно із клейковиною сортів пшениці м’якої. Визначено, що максимальні значення показників якості зерна для всіх сортів пшениці озимої відмічали за такої системи удобрення, яка передбачає на фоні передпосівного внесення мінеральних добрив азотні підживлення посівів у весняний період вегетації рослин.