ВПЛИВ АГОНІСТІВ Α2 – АДРЕНОРЕЦЕПТОРІВ НА ОРГАНІЗМ ЛАБОРАТОРНИХ МИШЕЙ ЗА УМОВИ ТРИВАЛОГО ВИКОРИСТАННЯ

Анотація

Практично всі препарати, що використовуються в анестезіологічній практиці як ветеринарної, так і гуманної медицини, тією чи тією мірою мають різноманітні побічні ефекти на функції організму. Саме це спонукає науковців до пошуку та впровадження у практику нових, більш безпечних та ефективних схем комбінованого наркозу. З цією метою нові анестезіологічні препарати проходять велику кількість апробацій та досліджень, і лише після цього випускаються на ринок лікарських засобів. Особливо питання безпечності таких препаратів актуальне у важких випадках, коли тварині необхідне тривале їх введення. Тому метою цього дослідження було встановити вплив Седазину і Дексмедетомідину при їх тривалому застосуванні на загальний клінічний стан та функції внутрішніх органів білих мишей та змін, що вони спричиняють. Роботу виконували на базі Регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби в Полтавській області. Для вивчення впливу препаратів Седазин (Біовет Булави, Польща) та Дексмедетомідин (Orion Pharma, Фінляндія) на функції внутрішніх органів та змін, що виникають під цим впливом за умови тривалого застосування сформовано дві групи білих мишей однієї вікової групи. Мишам обох груп п’ять діб поспіль один раз на добу вводили внутрішньом’язово анестезіологічні препарати в дозі 0,1 мл: контрольній групі – Седазин; дослідній – Дексмедетомідин. Упродовж досліду за тваринами обох груп спостерігали, зокрема за координацією рухів мишей; змінами в дихальній функції організму (кількістю дихальних рухів і їх глибиною), метаболічними параметрами (зміни апетиту, проблеми з актом дефекації чи сечовиділенням); часом, який витрачали на пробудження тварини. Моніторинг життєво важливих показників проводили у 3 етапи: 1) перед введенням препарату; 2) через 15 хвилин після введення; 3) після пробудження. Дослідження доводять що тривале застосування препарату Дексмедетомідину сприяє збільшенню у мишей частоти дихальних рухів з кожною наступною добою у середньому на 5 %, а Седазину ‒ на 6,7 %, що може свідчити про негативний вплив цих препаратів при довготривалому застосуванні на функцію дихання. Зафіксовано, що час пробудження з кожним наступним уведенням препаратів подовжується за умови використання Дексмедетомідину – на 8 %, а Седазину ‒ на 8,4 %. Також у обох групах виявлено проблеми з апетитом (у бік його зменшення) та актом дефекації, що слугує ознакою про погіршення загального стану тварин.