ВПЛИВ АЗОТНИХ ДОБРИВ НА УРОЖАЙНІСТЬ ТА ЯКІСТЬ НАСІННЯ СОЇ
DOI:
https://doi.org/10.31210/visnyk2019.04.07Ключові слова:
соя, азотні добрива, фосфорно-калійні добрива, врожайність, мінеральне живленняАнотація
У статті йдеться про поєднання в системі удобрення фосфорно-калійних та азотних добрив, що необхідно для реалізації генетичного потенціалу сої. Визначено, що головним чинником, який впливає на реалізацію генетичного потенціалу продуктивності сої, є застосування азотних добрив, що також зменшує витрати вологи на формування одиниці врожаю. Доведено, що внесення азотних доб-рив (N60) та (N90) на фосфорно-калійному фоні (Р60К60) дає змогу зменшити на 34–39 % витрати во-логи на формування одиниці врожаю порівняно з варіантом без добрив. Показано збільшення вмісту нітратного й амонійного азоту в шарах ґрунту від 0 до 20 см – 1,1 % і від 20 до 40 см – 4,7 % при внесенні азотних добрив (N30-90 на фоні Р60К60). Виявлено позитивний вплив мінеральних добрив на біометричні показники рослин сої. За результатами досліджень визначено, що найкращими виявили-ся ті варіанти, на яких азотні добрива застосовувалися на фосфорно-калійному фоні. Доцільно за-значити, що за умови збільшення доз азотних добрив спостерігається покращення відповідних пока-зників. Встановлено, що найвища врожайність насіння сої в середньому за роки проведення дослі-джень – 25,3 ц/га, формується на варіанті з внесенням азоту в дозі N90. Перевищення порівняно з варіантом без добрив становить 7,3 ц/га або 42 %. Розбіжність за цим показником на варіантах, де вносили N30 і N60, становить 1,6 ц/га. Доведено позитивний вплив внесення мінеральних добрив на по-казник якості носіння сої. Під час проведення наших досліджень максимальний вміст білка в зерні сої (38,2 %) виявлено у варіанті з внесення по фону азотних добрив у дозі 90 кг/га д. р. Цей же варіант характеризувався і найвищим його виходом з одиниці площі – 9,7 ц/га. Найбільший вміст жиру в зер-ні був виявлений у варіанті без добрив і становив 22,0 %. З’ясовано, що за рахунок внесення азотних добрив покращення умов мінерального живлення сприяло зниженню його вмісту до 20,1 %.