Антибіотикорезистентність: причини, наслідки, шляхи подолання

Анотація

Мета проведеного огляду полягала у систематизації та аналізі сучасних наукових даних щодо причин формування антибіотикорезистентності у ветеринарній медицині, її епізоотологічних та клінічних наслідків, а також визначенні основних напрямів профілактики та контролю поширення резистентних мікроорганізмів у практиці лікування тварин. Антибіотикорезистентність є актуальною загрозою громадському здоров’ю у всьому світі за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). На даний момент можна виокремити декілька основних причин розвитку резистентності. Серед них провідну роль відіграє надмірне та необґрунтоване використання антимікробних препаратів у медицині та застосування їх у різних галузях тваринництва, а також часте призначення без відповідних показань, що суттєво сприяє формуванню стійкості мікроорганізмів. Близько 50 % призначень антимікробних препаратів у практиці є не обґрунтованими, або «профілактичними». Також причиною розвитку є відсутність заходів направлених на визначення чутливості збудника до антибіотиків, неправильне дозування та передчасне припинення курсу лікування. Зокрема, при зникненні клінічних симптомів захворювання господарі тварин припиняють застосування препаратів, що сприяє виживанню та формуванню стійких штамів бактерій. Недотримання правил гігієни та санітарного контролю – ще один фактор, що сприяє поширенню резистентних штамів бактерій. Завдяки природним механізмам бактеріальної адаптації відбувається зниження або повна втрата ефективності антимікробних препаратів. Фактори, що стимулюють мутації – низькі дози антибіотиків, відсутність чутливості збудника до препарату, наявність антимікробних препаратів в продуктах харчування. Модифікація білкових мішеней і передача генів резистентності між бактеріями через плазміни або бактеріофаги, також можуть пришвидшувати розвиток антибіотикорезистентності. Прогнозованими наслідками для глобального здоров’я є втрата чутливості мікроорганізмів до антибіотиків останнього покоління, зокрема карбопенемів, ванкоміцину, колістину, що зумовнює необхідність в синтезі нових препаратів та їх раціональному застосуванні.