УРОЖАЙНІСТЬ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД ПОПЕРЕДНИКА ТА БІОДЕСТРУКТОРА СТЕРНІ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню підвищення врожайності пшениці озимої шляхом добору попе-
редників та застосування Біодеструктора стерні за рахунок покращення поживного режиму ґрунту
та активізації його мікробіологічної діяльності. Експериментальні дослідження тривали впродовж
2011–2016 рр. на дослідному полі Миколаївського НАУ. Об’єктом досліджень була пшениця озима
сорту Кольчуга. Технологія її вирощування, за винятком досліджуваних факторів, була загально-
прийнятою відповідно до зональних рекомендацій для Південного Степу України. Схема досліду
включала наступні варіанти: фактор А – культура попередник: 1. Ячмінь ярий; 2. Горох. Фактор В –
обробка післяжнивних рештків: 1. Обробка водою − контроль; 2. Обробка Біодеструктором стерні
(ПП «БТУ-Центр», Україна). Після збирання культур попередників − ячменю ярого та гороху, після-
жнивні рештки цих культур обробляли Біодеструктором стерні (ПП «БТУ-центр», Україна) у дозі 2
літри біопрепарату з додаванням 3,0 кг аміачної селітри з витратою робочого розчину 300 літрів на
1 га, після чого проводили дискування рештків важкою дисковою бороною БДТ-7 на глибину
10−12 см. Варто зазначити, що валовий вміст у рослинних рештках основних елементів живлення
значно залежить від біологічних особливостей культур і рівнів їхніх урожаїв. У процесі досліджень
визначено, що в середньому за роки дослідів та по фактору обробки післяжнивних рештків біоде-
структором, після ячменю ярого у ґрунті містилось 11,2 мг/кг ґрунту нітратів, 52,2 мг/кг рухомого
фосфору та 238,5 мг/кг ґрунту обмінного калію, що відповідно на 13,8; 11,8 та 14,2 % менше, ніж у
ґрунті варіанту розміщення пшениці озимої після гороху. Проведені нами дослідження свідчать, що
кількість азот-фіксаторів у ґрунті зростала під дією обробки післяжнивних рештків ячменю ярого
та гороху Біодеструктором стерні. Так, у варіантах без застосування біопрепарату у 0–10 см шарі
ґрунту досліду налічувалося 24,9 · 106–32,5 · 106 шт. / 1г ґрунту азот-фіксаторів, а у шарі 10–20 см –
21,8 · 106–30,7 · 106 шт. / 1 г ґрунту, що відповідно на 13,4 · 106–14,1 ·106 та 14,0 · 106–
14,2 · 106 шт. / 1 г ґрунту або 30,3–35,0 та 31,6–39,1 % менше порівняно з їх кількістю у ґрунті варі-
антів із застосуванням Біодеструктора стерні. Необхідно зазначити, що використання гороху як
культури-попередника під пшеницю озиму забезпечує дещо більшу кількість азотфіксаторів порівня-
но з ячменем ярим – у шарі ґрунту 0–10 см на 7,6–8,3 · 106 шт. / 1 г ґрунту або 17,8–23,4 %, а у шарі
10–20 см − на 8,9 – 9,1·106 шт. / 1 г ґрунту або 20,3 – 29,0 % залежно від обробки післяжнивних реш-
тків. Визначено, що як в окремі роки вирощування, так і в середньому за п’ять років, врожайність
зерна пшениці озимої вищою формувалася за розміщення її по гороху. Після ячменю ярого вона була
на 1,19–1,41 т/га або 39,6−41,2 % нижчою залежно від варіанту застосування Біодеструктора сте-
рні. Урожайність пшениці озимої закономірно зростала за умови проведення обробки післяжнивних
рештків попередників біопрепаратом. У середньому за роки дослідження у разі вирощування пшени-
ці озимої після ячменю ярого і застосування Біодеструктора стерні урожайність зерна збільшилася
на 0,45 т/га або на 20,9 %, а після гороху – на 0,67 т/га або 18,8 % порівняно з варіантом обробки
стерні лише водою.