Ендопаразитози лисиці рудої (Vulреs vulреs) півночі Харківського району

Анотація

Під час воєнного стану відбулось зростання чисельності популяцій лисиць, які є не лише джерелом вірусу сказу, а й носіями збудників паразитарних хвороб. Метою досліджень було вивчення гельмінтофауни диких лисиць для встановлення їх ролі у поширенні гельмінтозів серед диких і домашніх безпритульних м’ясоїдних тварин. У лютому 2022 року досліджено 5 трупів рудих лисиць (3 самця і 2 самки) віком 2,5–5,5 років з Дергачівської міської об’єднаної територіальної громади методом повного гельмінтологічного розтину та стандартизованими флотаційним і седиментаційним копроскопічними методами. За результатами розтину екстенсивність (ЕІ) дирофіляріозної і токсаскарозної інвазій склала по 40 %. Виявлено Dirofilaria immitis лише у самок лисиць (ЕІ=100 %). Довжина самок дирофілярій перевищувала довжину самця на 9,5 см і становила в середньому 32,0±0,5 см. Токсаскарисами було інвазовано 2 із 3 самців (ЕІ=66,7 %). У самця старшого за віком кількість токсаскарисів була меншою на 54,1 %, але вони були довшими: самці на 7,4 %, а самки – на 3,1 %. Під час гельмінтоовоскопічного дослідження проб фекалій за методом флотації екстенсивність токсаскарозної інвазії склала 40 %, анкілостомідозної – 60 %, трихуратозної – 80 %, ізоспоринозної – 40 %. Інтенсивність яйцепродукції токсаскарисів була вищою у молодшого за віком самця лисиці: 25,67±0,67 яєць у 1 г фекалій, проти 3,67±0,33, що пов’язано з більшою, майже вдвічі, кількістю виявлених за результатами розтину самок нематод (41 проти 21 екз.). За стандартизованим методом седиментації екстенсивність аляріозної інвазії склала 80 % з переважно низьким ступенем інтенсивності інвазування. Отже, дослідження за трьома методами: гельмінтологічного розтину, гельмінтоовоскопії фекалій (флотаційний і седиментаційний методи) дало змогу визначити склад ендопаразитофауни лисиць. У рудих лисиць виявлено збудників 6-ти інвазійних хвороб, які у всіх тварин мали змішаний перебіг: у самців – 3-х і 5-ти компонентні, зокрема, анкілостомідозно-аляріозно- ізоспоринозна, токсаскарозно-анкілостомідозно-трихуратозна і токсаскарозно-анкілостомідозно- трихуратозно-аляріозно-ізоспоринозна, а у обох самок – 3-х компонентні однакового складу – дирофіляріозно-трихуратозно-аляріозна.