Урожайність та якість коренеплодів буряків цукрових за вирощування у сівозмінах з короткою ротацією

Анотація

Буряк цукровий (Beta vulgaris L.) – визнають другою в світі цукроносною культурою після тростини. Культура є дуже вимогливою до попередників. Ряд науковців відзначають, що на формування урожайності коренеплодів значний вплив мають не лише попередники, але й ті культури, що передують їм. Дослідження проведеними впродовж 2016–2022 рр. на Полтавській державній сільськогосподарській дослідній станції ім. М. І. Вавилова встановлено, що найвищу врожайність коренеплодів одержано у 5-пільній сівозміні, де розміщували буряки цукрові після ячменю ярого в ланці з багаторічними бобовими травами дворічного використання (люцерна) – 42,1 т/га. Урожайність буряків цукрових, за розміщення у сівозміні після пшениці озимої, попередником якої був горох на зерно, пар чорний, еспарцет на один укіс, люцерна дворічного використання на зелений корм становила 40,4–41,7 т/га, або була нижчою, порівняно із сівбою після ячменю ярого на 0,4–1,7 т/га або лише на 1–4 %. Слід зазначити, що за результатами дисперсійного аналізу, таке зниження врожайності коренеплодів культури є не істотним і знаходиться в межах НІР (3,46 т/га). Результати досліджень свідчать, що цукристість коренеплодів буряків цукрових в сівозміні, де пшеницю озиму висівали після гороху на зерно, була вищою на 0,7 % (абсолютних), ніж в сівозміні з чорним паром (відповідно 19,0 і 18,3 %). На нашу думку зниження цукристості коренеплодів в зернопаропросапній сівозміні, порівняно із зернопросапною, за однакової системи удобрення, пов'язано із надлишком азотного живлення. Отже, в сівозмінах з короткою ротацією рівноцінним попередником для буряків цукрових є пшениця озима, яку вирощували по чорному пару, після гороху на зерно, еспарцету на один укіс, люцерни дворічного використання на зелений корм та ячмінь ярий, якому передувала люцерна дворічного використання на зелений корм.