Використання ультразвукового дослідження як методу діагностики патологій нирок у котів
DOI:
https://doi.org/10.31210/spi2023.26.02.15Ключові слова:
ультрасонографія, нирки, коти, полікістоз, нефросклероз, пієлонефритАнотація
Хронічні захворювання нирок у котів можуть довгий час не проявлятися, що становить небезпеку для життя і здоров’я тварин. Тому важливо проводити ультразвуковий скринінг всіх котів, а особливо порід, генетично схильних до патологій, таких як персидських та британських. Саме тому метою нашого дослі-дження було з’ясовувати, які з патологій нирок найчастіше реєструються при ультразвуковому дослідженні та яке місце вони займають серед патологій сечовидільної системи. Для вирішення завдань було відібрано 120 котів від 1 до 18 років, які надходили в навчально-науково-виробничу клініку Полтавського державного аграрного університету з 2020 по 2022 рік. На первинному огляді в них реєстрували в’ялість, зниження тур-гору шкіри, відмову від їжі, швидку втрату ваги. Було виявлено, що найпоширенішими патологіями, що виявляються при ультрасонографічному дослідженні нирок у котів є полікістоз (37 %), пієлонефрит (25 %) та нефросклероз (24 %). Середній вік котів з полікістозами нирок складав 2,4±1,1 рік, нефросклерозом – 8,4±2,1 рік, пієлонефритом – 5,6±2,4 років. Найбільш схильними до захворювань нирок є коти персидської та британської породи. Нефросклероз нирок на ультрасонограмі характеризувався підвищенням ехогенності (100 %) та зернистістю (78,6 %) коркового шару, зменшенням нирки в розмірах (57,1 %) та її неправильною формою (21,4 %). Полікістоз характеризувався множинними або поодинокими округлими чи овальними анехогенними утвореннями з чіткими гіперехогенними стінками. В деяких випадках реєстрували збіль-шення нирки в розмірах (33,3 %) та підвищення ехогенності коркового шару (8,9 %). При пієлонефриті реєстрували чисельні зміни на ультрасонограмах: розширення ниркової балії (83,3 %), порушення корково-мозкової диференціації шарів нирки (36,7 %), гіперехогенність коркового шару (20 %), гіперехогенність мозкового шару (10 %), гіперехогенні включення в корковому шарі (10 %), дилатація сечоводів (33,3 %), деформація дивертикулів та ниркової балії (6,7 %).