НЕБЕЗПЕЧНІ ПРОДУКТИ ДЛЯ ТВАРИН. ОТРУЄННЯ ЦИБУЛЕЮ І ЧАСНИКОМ СОБАК ТА КОТІВ
DOI:
https://doi.org/10.31210/visnyk2021.04.27Ключові слова:
собаки, коти, отруєння, цибуля, часникАнотація
Найбільш популярні домашні улюбленці – собаки та коти – нині вважаються повноцінними членами більшості родин на всій земній кулі. Вони є товариськими тваринами, добре ладнають як з дорослими, так і з дітьми, завжди раді своєму господарю і всіляко виражають свою любов до нього. Вважається, що собаки й коти не надто вибагливі до продуктів харчування, й інколи можна спостерігати, що тварини залюбки поїдають невластиві цьому виду тварин продукти. Наприклад, собаки можуть ласо куштують цукерки й шоколадні вироби, а коти – мариновані огірки та чіпси. Звичайно, таке харчування негативно впливає на організм улюбленців і навіть тоді, коли на перший погляд це лишається непомітним. Варто відмітити, що переважно поява харчових отруєнь у тварин є причиною повної відсутності або ж браку інформації у власників щодо особливостей годівлі своїх улюбленців. Нині у світі почастішали випадки звернень громадян до лікарів ветеринарної медицини з отруєннями собак та котів різними харчовими продуктами, серед яких є такі, як цибуля (Allium cepa L.) та часник (Allium sativum L.). Незважаючи на користь цих рослин при споживанні їх людиною, все ж для собак та котів вони є токсичними через наявність у їхньому складі таких речовин, як сульфоксиди і сульфіди, особливо аліл і пропіл ді-, три- і тетрасульфіди, що містяться в цибулі, та аліцин (діалліл-дисульфід-S-оксид) і аджоен (2-пропеніл-3[3-(2-пропенілсульфініл)-1-пропеніл] дисульфід), які має у своєму складі часник. Особливо часто випадки отруєнь фіксують серед власників тварин, яким подобається годувати своїх тварин «зі столу», тобто тими ж продуктами, які вживають і самі. Тому метою цієї розвідки було охарактеризувати токсичні властивості, які мають цибуля та часник, дати характеристику змінам, які відбуваються в організмі тварин при вживанні цих овочів, та коротко навести основні принципи лікувальних маніпуляцій при отруєнні ними. Розкриття таких аспектів дасть змогу лікарям ветеринарної медицини отримати додаткові знання в цій області, що, своєю чергою, сприятиме правильному діагностуванню вищенаведеної патології і, відповідно, проведенню лікувальних заходів у разі такої необхідності. Слід мати на увазі, що наведена в розвідці інформація буде корисною не лише для спеціалістів ветеринарного фаху, але і для власників собак та котів, адже дасть певне розуміння щодо особливостей годівлі своїх домашніх улюбленців.