МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВПРОВАДЖЕННЯ ЕКО-ІННОВАЦІЙ У КОНТЕКСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ
DOI:
https://doi.org/10.31210/visnyk2020.04.16Ключові слова:
сільські території, регіон, еко-інновації, система, екопоселення, модельАнотація
Зважаючи на те, що задача підвищення якості життя населення країни і забезпечення йому умов для здорового способу життя має найвищий державний пріоритет і включена практично у всі соці-альні розділи державних та регіональних цільових програм, шляхи її розв’язання потребують пода-льшого детального вивчення. Зокрема, зостається недостатньо глибоко дослідженою проблема вза-ємообумовленості різних процесів, пов’язаних з ринковими перетвореннями в сільській місцевості та переходом сільських населених пунктів до збалансованого і ефективного функціонування в режимі екологічно чистих поселень на основі чіткої державної інвестиційної політики в цій сфері. До того ж постає необхідність у комплексному дослідженні, яке би включало і екологічні (стан навколиш-нього середовища), і соціальні (якість життя населення), і економічні (дохід населення та країни загалом) аспекти цього питання. Тому у статті проведено еколого-економічну оцінку територій на регіональному та міжрегіональному рівні для визначення напрямів удосконалення структури і підви-щення якості життя населення з огляду використання ринкових інновацій типу екопоселень. У ро-боті запропонована модель еколого-економічної оцінки території, що відображає еколого-економічні залежності «натуральний збиток – соціально-еколого-економічні фактори» та яка є си-стемою одночасних економетричних рівнянь. На основі отриманої економіко-математичної моделі проведена узагальнююча оцінка економічного збитку за забруднення довкілля для регіонів України. Розроблена система вибору селективних збиткомінімізуючих рішень, на основі інтегральної оцінки збитку за забруднення довкілля зважаючи на економічні фактори, яка може використовуватися з погляду гармонізації інтересів екологічної та економічної безпеки з метою створення екопоселень, а також її можуть використовувати регіональні органи управлінь охорони навколишнього середови-ща, економіки як інструмент відбору найбільш пріоритетних стратегій екологічно безпечного еко-номічного розвитку територій, які дають найбільший соціально-економічний ефект.