Ефективність застосування гемотрасфузії за анемії у кішок: клінічний випадок.

Анотація

Питання донації у котів та застосування їм як цільної крові так і її компонентів залишається
досить актуальним у ветеринарній практиці. Гемотрансфузія у котів дозволяє ефективно боротися
з різними за етіологією анеміями або ж принаймні стабілізувати пацієнта для подальших
досліджень та пошуку шляхів вирішення конкретної патології окремо взятої тварини. Необхідно
вжити заходів, щоб забезпечити, наскільки це можливо, сумісність крові котів-донорів і
реципієнтів. Як мінімум, необхідно перевірити групу крові A/B/AB обох кішок, і в ідеалі слід провести
подальшу перехресну пробу, щоб ідентифікувати антиген Mik та інші несумісності. Кішки мають,
на відміну від собак, природні антитіла.. Коти-донори повинні бути клінічно здоровими,
вакцинованими, вік 2−8 років, мати вагу понад 4 кг, PCV має бути понад 30 % (в ідеалі більше 35 %).
Також кота-донора необхідно обстежити на наявність інфекцій, що передаються через кров,
включаючи вірус котячої лейкемії (FeLV), вірус імунодефіциту котів (FIV) і Mycoplasma haemofelis
(збудник інфекційної анемії у котів). У статті описано клінічний випадок застосування
гемотрансфузії за анемії у кішки та результати проведених лабораторних досліджень і
результативність вжитих лікувальних заходів. Використання трансфузії цільної крові тварині-
реципієнту дає можливість підвищити кількість еритроцитів, вміст гемоглобіну, показник
гематокриту, що позитивно впливає на оксигенацію крові, окисно-відновні процеси в організмі
тварини-реципієнта та її загальний клінічний стан. Встановлено, що у тварини за хронічної анемії
клінічний стан залишається задовільний. Таке явище можна пояснити адаптаційно-
компенсаторними процесами, які виникають у тварини за хронічної анемії. Питання анемії, що
виникла не в результаті крововтрат, потребує більш детального вивчення у кожному окремому
випадку та впливу, за можливості, на першопричину її розвитку. Адже за відсутності останнього
буде спостерігатись повернення стану тварини та основних морфологічних показників крові до
вихідного рівня, а видужання пацієнта, чи хоча б довготривалої ремісії досягнуто не буде.