ЕПІЗООТОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТРОНГІЛОЇДОЗУ ОВЕЦЬ В УМОВАХ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Анотація

Стронгілоїдоз – досить поширене захворювання як серед домашніх тварин так й представників дикої фауни. З-поміж жуйних тварин, зокрема овець хворобу викликає нематода Strongyloides papillosus (Wedl, 1856) яка завдає організму тварин значної шкоди, що може проявлятися починаючи від банальних розладів у роботі травної системи, і аж до загибелі тварин за високої інтенсивності інвазії. Збудник хвороби є надзвичайно поширеним у багатьох країнах світу й пристосованим до існування у різних кліматичних зонах, чому сприяє складна біологія розвитку паразита. Метою дослідження було визначити епізоотологічні особливості стронгілоїдозної інвазії овець в умовах господарств Полтавської області. Для досягнення поставленої мети було здійснено дослідження 2108 голів овець 4 вікових груп – ягнята до 4 міс., молодняк 4–12 міс., вівці 12–24 міс., вівці старші 24 міс., що утримувалися в умовах вівцегосподарств різної форми власності та потужностей на території Полтавського, Миргородського, Кременчуцького та Лубенського районів Полтавської області. Копроовоскопічні дослідження овець здійснювали в умовах лабораторії паразитології кафедри паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи Полтавського державного аграрного університету за кількісною методикою Трача. З’ясовано, що стронгілоїдоз овець є поширеною інвазією на території Полтавської області за середніх показників екстенсивності інвазії 30,88 % та інтенсивності інвазії 280,07±14,20 яєць в 1 г фекалій. Найбільш неблагополучним щодо хвороби виявився Полтавський район, де було зафіксовано найвищі показники як екстенсивності так й інтенсивності інвазії (57,17 % та 324,52±15,60 ЯГФ відповідно). Доведено, що на території Полтавської області стронгілоїдоз частіше реєструється серед молодняку у віці 4–12 місячного віку, де показник ЕІ в середньому становив – 50,07 %, за ІІ – 391,21±20,72 ЯГФ. Дослідження доводять, що найчастіше стронгілоїдоз у овець на території Полтавської області перебігає у складі мікстінвазій на частку яких припадає 79,88 % від загальної кількості хворих тварин. Загалом було виявлено 14 різновидів мікстінвазій серед яких виявлено збудників нематодозів травного каналу (стронгілідозів травного каналу, нематодірозу, трихурозу), цестодозів (монієзіозу) та протозоозів (еймерозу) у різних комбінаціях. З поміж мікстінвазій зафіксовано дво-, три-, чотири- та п’ятикомпонентні асоціації на частку яких припадало (79,04, 13,27, 4,81 та 2,88 % відповідно від загальної кількості хворих на мікстінвазії овець).