Scientific Progress & Innovations

Завантажити номер одним файлом

2024-04-17T22:40:30+03:00

Науковий журнал включено до категорії Б
Переліку наукових фахових видань України, у
яких можуть публікуватися результати
дисертаційних робіт на здобуття наукових
ступенів доктора наук, кандидата наук та доктора
філософії з сільськогосподарських, ветеринарних
та технічних наук (наказ Міністерства освіти і
науки України № 409 від 17.03.2020 р. та № 866
від 02.07.2020 р.)
101 – Екологія; 162 – Біотехнології та біоінженерія;
201 – Агрономія; 202 – Захист і карантин рослин;
204 – Технологія виробництва і переробки продукції
тваринництва; 211 – Ветеринарна медицина;
212 – Ветеринарна гігієна, санітарія і експертиза;
208 – Агроінженерія

Вплив способів і строків сівби на урожайні та технологічні параметри сортів гречки

2024-04-17T22:47:00+03:00

Сучасне виробництво гречки потребує не лише системного підходу і зацікавленості державних інституцій, а й поліпшення технологічних підходів її вирощування. Метою статті є визначення впливу строків сівби на врожайні та технологічні параметри сортів гречки. Дослідження проведено упродовж 2022–2023 років в Устимівській дослідній станції рослинництва Інституту рослинництва імені В. Я. Юр’єва НААН. До групи вивчення включено три індетермінатні сорти гречки (Українка, Єлена, Володар) і три детермінантні (Ольга, Ювілейна 100, Ярославна). Виявлено, що більш оптимальним для отримання високих урожайних і технологічних показників способом сівби гречки є широкорядний посів (ширина міжрядь 45 см), ніж звичайний рядковий (15 см) за показниками: врожайності – на 0,62 т; продуктивність рослин – на 22 зернини або 1,03 г; кількість суцвіть – на 6 шт., продуктивність суцвіття – на 0,02 г. До того ж крупність насіння при різних способах сівби не мала суттєвої різниці та виявлена на рівні 1,5 г/1000 зерен, але щодо вирівняності насіння, за умови широкорядного способу вона складала 80,1 %, а у разі рядкового – 76,0 %. Виявлено, що врожайність дослідних сортів, посіяних улітку (13 і 15.06), становила в середньому 235 г/м2, що на 48,5 % менше від весняного посіву (12 і 18.05). Середній рівень продуктивності рослини, посіяних улітку, становив 2,0 г/рослина, а навесні – на 16,5 % більше. Також отримано більшу кількість суцвіть за умови весняного посіву на 24 %. До того ж у разі однакової продуктивності кожного суцвіття (в середньому по 0,08 г) незалежно від строку сівби кількість суцвіть на рослині дає значну перевагу весняному посіву. В результаті не виявлено суттєвої різниці за крупністю плодів між варіантами посіву (1,4 г). Однак у середньому вирівняність плодів дослідних сортів гречки становила 81,0 %, якщо сіяли навесні, і 73,9 % ‒ якщо сіяли влітку. Також визначено, що за умови літнього посіву вегетаційний період зменшився у всіх сортів у середньому на 4 доби.

Біоенергетична оцінка ефективності різних рівнів мінерального живлення у технології вирощування соняшнику

2024-04-17T02:35:22+03:00

У статті наведено результати наукових досліджень з оцінки енергетичної ефективності вирощування гібридів соняшнику на фоні різних доз мінеральних добрив. Встановлено, що використання мінеральних добрив зумовлювало збільшення витрат сукупної енергії за умови вирощування гібрида Ореол на 32,4–65,5 %, Кадет – на 33,8–65,6 %, Драйв – на 32,1–64,7 % порівняно із варіантом без добрив. Виявлено, що покращення мінерального живлення рослин соняшнику сприяло як збільшенню насіннєвої продуктивності культури, так і виходу валової енергії з одиниці площі. Відзначено збільшення цього показника відносно контролю у ранньостиглого гібрида Ореол на 3,9–7,9 %, середньораннього Кадет – на 7,1–8,5 %, середньостиглого Драйв – 2,5–6,1 %. Встановлено поступове збільшення урожайності і зростання приходу валової енергії у гібридів Ореол (від 71512,2 до 74225,4 Мдж/га) та Драйв (від 71512,2 до 74031,6 Мдж/га) у разі внесення мінеральних добрив від найменшої до максимальної норми. У середньораннього гібрида Кадет не спостерігали помітного збільшення урожайності і виходу валової енергії в міру підвищення дози мінеральних добрив (71512,2–70543,2 Мдж/га). З’ясовано, що відсутність добрив у технології вирощування соняшнику та пов’язаних із ними витрат сукупної енергії зумовлює одержання найвищого коефіцієнта енергетичної ефективності, який для ранньостиглого гібрида Ореол становив 6,39, середньораннього Кадет – 6,20, середньостиглого Драйв – 6,48. Внесення мінеральних добрив, збільшення їх дози супроводжувалося зменшенням цього показника порівняно з контролем у ранньостиглого гібрида Ореол на 21,4–34,6 %, середньораннього Кадет – на 18,9–35,5 %, середньостиглого Драйв – на 22,4–35,6 %. Отже, зважаючи на показники енергетичної ефективності найбільш доцільним є внесення мінімальної дози мінеральних добрив N30P40 у разі вирощування соняшнику в умовах Лівобережного Лісостепу України.

Вплив обробітку ґрунту на урожайність материнських ліній гібридів кукурудзи

2024-04-17T02:35:26+03:00

Обробіток ґрунту є однією з основних агротехнічних операцій у сільському господарстві через його вплив на властивості ґрунту, довкілля та ріст сільськогосподарських культур. У цьому дослідженні порівнювали різні способи обробітку ґрунту за 2021–2023 роки вирощування, а саме: оранка, Strip till, глибоке рихлення. Розміщення варіантів – рандомізоване. Метою досліджень було виявити шляхи підвищення урожайності материнських ліній гібридів кукурудзи на основі аналізу впливу способів обробітку ґрунту. На підставі результатів досліджень встановлено, що найбільшу урожайність було отримано на варіантах оранки з материнською лінією P1/380 – 5,24 т/га, що на 12 % більше ніж Strip till та на 5,7 % більше глибокого рихлення при вирощуванні цієї ж лінії. Урожайність материнської лінії гібрида Р1/380 вище двох інших досліджуваних ліній на 12 % на варіантах оранки, 4–14 % на Strip till та на 8–10 % на глибокому рихленні. Найменша урожайність зафіксована на варіантах вирощування материнської лінії гібрида Р3/280, що становить 3,96 т/га на варіантах з обробкою ґрунту за технологією Strip till. Аналізуючи середню врожайність материнських ліній, з’ясували, що найвищий показник отримано на варіантах вирощування Р1/380 – 4,93 т/ га, що на 0,38 т/га більше Р2/340 та на 0,59 т/га – Р3/280. Середня урожайність за способами обробітку становить 4,32 т/га на оранці, 4,12 т/га на глибокому рихленні та найнижча на варіантах Strip till 3,93 т/га. За допомогою багатофакторного дисперсійного аналізу встановлена орієнтовна величина впливу кожного фактору окремо, де найбільший вплив на урожайність 54 % мали генетичні властивості, другим за важливістю є спосіб обробітку ґрунту – 41 %. Зроблено висновок про доцільність подальших досліджень для конкретизації впливу погодних умов на формування урожайності насінницьких посівів та визначення економічної ефективності технологічних процесів.

Вплив систем обробітку ґрунту та ступеня насичення сівозмін буряком цукровим на рівень урожайності та якість коренеплодів

2024-04-17T02:35:30+03:00

Дослідження, проведені в умовах тривалого стаціонарного досліду на Полтавській ДСГДС імені М. І. Вавилова, свідчать, що насичення сівозмін посівами буряка цукрового від 10 до 20 і 30 % істотно не позначилося на урожайності коренеплодів культури. Відмінності за урожайністю між контролем (10 %) і часткою культури у сівозміні 20 і 30 % становили, відповідно 0,2 і 1,7 т/га або 0,5–4,0 % за умови безполицевого та 0,4 і 1,3 т/га або 0,9–3,0 % у разі комбінованого способу основного обробітку ґрунту. Виявлено, що збільшення ступеня насичення сівозмін буряком цукровим із 10 до 20 і 30 % супроводжується підвищенням вмісту цукру у коренеплодах культури, відповідно на 0,8 і 1,1 % (абсолютних) або 4,6 і 6,3 % (відносних) на фоні безполицевого обробітку ґрунту та на 0,7–0,8 % (абсолютних) або 4,5 і 4,0 % (відносних). Це свідчить про те, що в умовах нестійкого зволоження Лівобережного Лісостепу України на чорноземних ґрунтах першої еколого-технологічної групи у сировинних зонах цукрових заводів допустимим є насичення сівозмін буряком цукровим на 30 %. На підставі результатів досліджень виявлено, що проведення безполицевого основного обробітку ґрунту у сівозміні не зумовлювало істотне зниження урожайності коренеплодів буряка цукрового порівняно із комбінованим способом (оранка під буряк цукровий і кукурудзу та безполицевий різноглибинний під культури суцільного способу сівби). За такої умови у середньому урожайність коренеплодів перебувала в межах від 40,5 до 41,6 т/га. Найвищий збір цукру одержано за умови комбінованого способу основного обробітку ґрунту у сівозміні, однак це лише 0,17 т/га або 2,2 % більше порівняно із обробітком ґрунту знаряддями з робочими органами безполицевого типу. Серед сівозмін, що вивчали, максимальний збір цукру 7,85 т/га відзначено за умови їх насичення посівами буряку цукрового на 20 %.

Стійкість сортів смородини чорної проти ковалика темного в умовах Полісся України

2024-04-17T22:45:31+03:00

Ковалик темний в умовах Полісся України за останні роки набуває великих маштабів у смородинових агроценозах, нині це актуальна тема, запропонована у цій науковій розвідці. Вивчення стійкості за різними сортами смородини чорної проти ковалика темного дає можливість зробити висновок про те, що застосування стійких сортів у вирощуванні смородини чорної насамперед дає можливість зменшити чисельність заселеності справжньої дротянки у 2 ‒ 4 рази, підвищується якість гронів смородини чорної. У стійких сортів гарно розвинуті корінці мичкуватої структури. У нестійких сортів коренева система при пошкодженні личинками є слабкою, пониклою, дрібні корінці, пошкоджені коваликом темним, всихають, темніють та загнивають. За роки дослідження було проведено спостереження за різними віковими стадіями личинок «справжньої дротянки», сама личинка припиняє своє живлення на другому році життя та заляльковується. Метаморфоз ковалика темного проходить на сортовій колекції смородини чорної за різними декадами травня. Фенологічний календар, який ми розробили під час дослідження, доводить те, що фітофаг в умовах Житомирської області дає лише одне покоління за 2 роки. Тобто, розроблена фенологічна система розвитку фітофага, яка поєднана з фенологічним розвитком смородини чорної дає, можливість чітко провести оцінку прогнозованої урожайності та біологічного розвитку смородини чорної. За оцінкою господарської ефективності урожай становить від 4,5 до 6,4 т/га. За такими показниками було виявлено найбільш стійкі сорти смородини чорної за заселенням ковалика темного та урожайністю, де виявлено стійкі сорти: Лідія, Карпати, Чорна Перлина від 5,8 до 6,4 т/га, прибуток – від 53938 до 61138 грн/га, рентабельність до 390 %.

Вплив способів основного обробітку ґрунту на продуктивність гібридів кукурудзи в умовах лівобережного Лісостепу України

2024-04-17T02:35:39+03:00

Кукурудза (Zea mays L.) входить до трійки найбільш важливих зернових культур у світі. Ця культура має вагоме значення для економіки країн, де вона зорієнтована на агропромисловий комплекс. Дослідження проведено в умовах Полтавської ДСГДС імені М. І. Вавилова впродовж 2019–2020 рр. За результатами польового експерименту виявлено, що рослини гібридів ДН Патріот, ДН Фієста, ДН Джулія характери- зувалися найбільшими лінійними розмірами за умови вирощування на фоні полицевого обробітку ґрунту. Заміна оранки на 20–22 см на безполицевий обробіток ґрунту, зокрема плоскорізний на 14–16 см та поверхневий на 8–10 см, призвела до зменшення висоти рослин, відповідно на 2,8 і 3,4 %; 1,5 і 3,0 %; 2,4 і 0,4 %. Висота рослин середньостиглого гібрида ДН Джулія була практично однаковою як на фоні оранки, так і поверхневого обробітку ґрунту. Встановлено, що урожайність ранньостиглого гібрида ДН Патріот та середньораннього – ДН Фієста була найвищою за умови вирощування на фоні полицевого обробітку ґрунту на глибину 20–22 см. У разі проведення безполицевого обробітку ґрунту, зокрема плоскорізного на 14–16 см і поверхневого на 8–10 см, відзначено істотне зниження зернової продуктивності, відповідно на 5,5 і 1,9 та 5,1 і 2,2 %. Максимальну зернову продуктивність середньостиглого гібрида ДН Джулія одержано на варіанті із поверхневим обробітком ґрунту на 8–10 см (7,15 т/га), що на 0,28 і 0,43 т/га або 4,1 і 6,4 % більше, ніж на фоні плоскорізного обробітку і полицевої оранки. Встановлено, що на чорноземних ґрунтах Лівобережного Лісостепу України кращі біометричні параметри рослин та вища зернова продуктивність ранньостиглого гібрида кукурудзи ДН Патріот та середньораннього – ДН Фієста (6,17 та 6,93 т/га) формуються за умови проведення оранки на глибину 20–22 см. Водночас оберненою була реакція середньостиглого гібрида ДН Джулія на цей варіант основного обробітку ґрунту.

Вплив строків сівби на врожайність кукурудзи

2024-04-17T02:35:43+03:00

Проведено дослідження щодо вивчення впливу строків сівби на врожайність гібридів кукурудзи за умов змін клімату. Дослідження проведено протягом 2021–2023 років у польових умовах фермерського господарства Пирятинської територіальної громади Полтавської області. Об’єктами дослідження обрано середньостиглі гібриди кукурудзи ДКС 3939 і ДКС 4408. Попереднє дослідження погодних умов за розрахованим гідротермічним коефіцієнтом зволоження засвідчило, що квітень був достатньо вологим, тільки недостатньо стабільно теплим, що відобразилося на врожайності кукурудзи, посіяної 5 квітня. Отримано врожайність обох гібридів у межах 84,7–98,5 ц/га, що є найменшим показником порівняно з іншими строками сівби, однак вищим за середній рівень по Україні (56,2–76,8 ц/га) і Полтавській області (64,5–85,1 ц/га). Обґрунтовано, що достатньо ранній посів кукурудзи у недостатньо прогрітий ґрунт продовжує тривалість періоду від сівби до сходів, а отже, і загальної вегетації рослини, що зменшує врожайність. Посів кукурудзи 20 квітня був більш сприятливим і дозволив збільшити врожайність гібрида ДКС 3939 на 10,8–20,1 % (на рівні 95,3–110,7 ц/га), тоді як гібрида ДКС 4408 – на 3,0–14,0 % (89,1–112,3 ц/га). За такої умови гібрид ДКС 3939 показав більшу врожайність відносно ДКС 4408 у разі посіву 20 квітня 2021 і 2023 років – на 6,5 і 9,4 % відповідно. У разі посіву 5 травня отримано ще більшу врожайність за всіма гібридами завдяки сприятливим умовам на початку росту та розвитку (більш прогрітому ґрунту та достатній вологості). Врожайність гібрида ДКС 3939 була на рівні 98,7–112,4 ц/га (з максимумом 2023 року), тоді як урожайність гібрида ДКС 4408 – 93,2–114,5 ц/га, де найбільш врожайним був 2022 рік. Отже, за умов нестабільного зволоження та мінливого температурного режиму найбільш урожайним виявився гібрид кукурудзи ДКС 3939 за умови посіву 5 травня.

Вплив способу сівби й удобрення на входження в зиму ріпаку озимого в умовах Лісостепу України

2024-04-25T22:14:10+03:00

Зростання попиту на ріпак озимий як основу для виробництва корму для тварин, харчову олію та паливо з одночасним обмеженням орних площ і мінливості клімату вимагає збільшення його виробництва. Для цього необхідно удосконалити елементи агрономічної практики вирощування цієї культури, щоб забезпечити успішну підготовку рослин до зими та виходу з неї. Мета дослідження – визначення впливу способу сівби й удобрення на стан розвитку рослин ріпаку озимого перед входженням у зиму в умовах Лісостепу України. Польові дослідження закладено 2023 року у ґрунтово-кліматичних умовах Миргородського району Полтавської області. Об’єктом дослідження обрано високоврожайний середньостиглий гібрид Мерседес, посів якого здійснено у ранні терміни (9 серпня) при нормі висіву 600 тис. шт./га. Досліджували вплив ширини міжряддя та системи удобрення (ширина 19 см у поєднанні з Elixir Zorka NP 16 : 20+30 % SO3+0,05 % B; ширина 35 см з Nanovit Terra NP 9 : 20 : 5) на розвиток рослин за період активної осінньої вегетації. Ранній строк сівби гібрида Мерседес було здійснено зважаючи на погодно-кліматичні умови, що забезпечило біологічні потреби культури в активних температурах (1264,2 °С) й опадах (291 мм), завдяки чому активна осіння вегетація рослин тривала 101 день. У результаті рослини з настанням від’ємних температур увійшли в зимівлю у фазі ВВСН 19 (фактично 9–10 справжніх листків). За цих умов густота посівів ріпаку озимого дорівнювала 30–33 шт./м2 за ширини міжряддя 19 см і 32–34 шт./м2 за ширини міжряддя 35 см. Визначено, що діаметр кореневої шийки рослин на міжрядді 19 см становить 8 мм і 10 мм – на міжрядді 35 см, тоді як довжина кореня виявилась однаковою – 22 см. Отже, можна зробити висновок, що сукупність цих факторів позитивно впливає на оптимальний розвиток рослин ріпаку. Дослідження стану рослин під час зимівлі методом відбору монолітів показало, що всі відібрані рослини протягом 7-ми днів перебування при температурі +19 °С відновили вегетацію, загиблі рослини відсутні.

Ефективність позакореневого підживлення посівів сої

2024-04-17T02:35:52+03:00

Технологія вирощування сої потребує постійного удосконалення, щоби підвищити продуктивність нових сортів та адаптувати їх до змін клімату і появи інноваційних продуктів, які використовуються в агротехнологіях. Мінеральне живлення бобових культур, незважаючи на чисельні наукові праці з цього питання, залишається актуальною і не достатньо вивченою тематикою. Метою наших досліджень було з’ясувати вплив позакореневого підживлення на формування елементів продуктивності та врожайність зерна сої. Наукові дослідження проводили впродовж 2021–2023 рр. Об’єктом досліджень був ранньостиглий сорт Паллада, який вирощували за однією технологією, крім добрив, дію яких вивчали під час досліджень. Позакореневе підживлення комплексними мікродобривами проводили у фазі бутонізації сої за такою схемою: Контроль (без підживлення); Квантум ПЛАТІНУМ, 3,0 л/га; Вуксал Ойлсид, 3,0 л/га та Басфоліар Актив СЛ, 3,0 л/га. Максимальний показник площі листкової поверхні однієї рослини 962,5 см2 у середньому по досліду зафіксовано у варіанті із використанням для підживлення препарату Вуксал Ойлсид. Наростання вегетативної маси залежить від надходження до рослин поживних речовин – це було з’ясовано і в нашому досліді. Найгірший показник 1438,04 м2 у варіанті Контроль (без підживлення) та високі результати по наростанню вегетативної маси у варіантах із підживленням розчином мікродобрив: Вуксал Ойлсид та Басфоліар Актив СЛ. Виявлено, що збільшення наростання вегетативної маси на цих варіантах було на 52,6 та 47,1 % відповідно, порівняно з контролем. Залежно від фактору, який досліджували у польовому досліді, найменшу врожайність 1,98 т/га за трирічними даними отримано у варіанті контроль. Варіанти, де застосовували обприскування комплексними хелатованими мікродобривами, впливали на збільшення показника врожайності порівняно з контролем. Від використання Квантум ПЛАТІНУМ отримали прибавку 0,09 т/га. Підживлення препаратом Вуксал Ойлсид впливало на збільшення врожайності в межах 0,83 т/га. Використання добрива Басфоліар Актив СЛ сприяло отриманню прибавки врожаю 0,6 т/га порівняно з контролем. Для збільшення врожайності рекомендуємо у технології вирощування сої проводити позакореневе підживлення у фазі бутонізації комплексним мікродобривом на хелатній основі Вуксал Ойлсид у нормі 3,0 л/га.

Вплив вапнування на обсяги емісійних потоків СО2 із дерново-підзолистого ґрунту в удобрюваному агроценозі Західного Полісся

2024-04-17T02:35:57+03:00

Застосування хімічної меліорації та удобрення культур у сівозміні зумовлюють специфіку інтенсивності емісійних потоків діоксиду карбону з дерново-підзолистого ґрунту, виявлення яких було метою цих досліджень. Встановлено, що загальна кількість емітованого СО2 із ґрунту при різних дозах вапнування і удобрення в середньому за 2012–2019 рр. перевищувала контроль у 1,2–2,0 рази. Основним джерело емісії СО2 слугувала мінералізація рослинних решток і гумусу. Зі збільшенням дози СаMg(CO3)2 від 0,5 до 1,5 Нг при сумісному застосуванні мінеральних добрив розрахована загальна кількість викидів СО2 у середньому збільшилася на 8,7–19,6 %. Зважаючи на середньодобові викиди СО2, визначені під культурами, їх істотне зниження (при р ≤ 0,05) у середньому по сівозміні відзначено за 1,0 дози Нг СаMg(СО3)2 порівняно з 1,5 дозою Нг і з фоном мінерального удобрення N112Р82К105. Зменшення дози до 0,5 дози Нг СаMg(СО3)2 та застосування 1,0 дози Нг СаСО3 не мало статистично значущого впливу на обсяги викидів СО2 порівняно з 1,0 дозою Нг СаMg(СО3)2. Слід брати до уваги, що частина емітованого діоксиду карбону поглинається рослинами у ході фотосинтезу, що забезпечує формування продуктивності культур. У варіанті 1,5 дози Нг СаMg(CO3)2 на фоні N112Р82К105 відзначено істотний приріст урожаю при р ≤ 0,05 при відношенні емісії СО2 до продуктивності культур як 3,01 : 1. Виходячи з показників середньодобових викидів та враховуючи тривалість вегетаційного періоду і продуктивність культур сівозміни, найвища інтенсивність емісійних потоків СО2 за вегетаційний період була отримана у контролі і у варіанті N112Р82К105 10,7 і 12,0 т/га відповідно. При різних дозах і видах хімічних меліорантів спостерігалося зниження потоку діоксиду карбону з ґрунту на 17,4–23,3 % та непродуктивних втрат СО2 до 3,2–3,4 кг/га/год, що пов’язано з вищою фотосинтетичною активністю культур. Отже, для збереження екологічної стабільності і високої продуктивності культур у сівозміні на дерново-підзолистому ґрунті в умовах Західного Полісся застосування 1,0 і 1,5 дози Нг СаMg(CO3)2 за насиченості сівозміни мінеральним добривами N112Р82К105 є ефективним заходом зниження непродуктивних емісійних потоків СО2 в атмосферу, закріплення і збільшення органічного вуглецю у ґрунті.

Перспективи вирощування пшениці твердої ярої для забезпечення внутрішнього споживання

2024-04-17T02:36:02+03:00

В сучасних умовах перед вітчизняними фермерами стоїть мета – виробництво якісної, конкуренто- спроможної та безпечної сільськогосподарської продукції для задоволення внутрішнього ринку. Важливим напрямом в цьому є вирощування високоякісної пшениці твердої ярої, яка займає важливе місце у продовольчому забезпеченні не лише в Україні, а й світовій спільноті, становлячи приблизно 5–7 % від загальносвітових площ під вирощуванням пшениці. Мета статті – дослідження перспектив розвитку внутрішнього ринку виробництва та споживання пшениці твердої ярої. Важливими показниками, що сприяють збільшенню обсягів вирощування цієї культури для внутрішніх потреб, є висока якість зерна та врожайність. Визначено основні напрями його використання – виробництво круп і високоякісних макаронних виробів, які потребують борошна з рівнем клейковини 25–26 %. Незадовільна якість вітчизняного зерна пшениці твердої ярої призводить до збільшення імпорту вже готових макаронних виробів з твердих сортів пшениці або високоякісного борошна для вітчизняного виробництва. Для вирішення питання збільшення врожайності й якості зерна пшениці твердої ярої рекомендується використання сучасних районованих сортів, дотримання технології вирощування та впровадження перспективних методів передпосівної обробки насіння, стимуляторів росту рослин, екологічних методів і технологій. В результаті вітчизняні виробники макаронних виробів і круп отримують необхідну сировину, яка буде дешевше за імпортну, та сприятиме зменшенню ціни на готову продукцію. Оскільки зерно пшениці твердої вдвічі дорожче за зерно м’яких сортів, це забезпечить прибутковість фермерам в умовах, коли експорт зерна обмежений, а ціни на паливо та добрива постійно зростають. Важливими факторами розвитку цього напряму в рослинництві є кооперація фермерів з виробниками готової продукції для розбудови необхідної інфраструктури (наприклад, млина) та використання сучасних логістичних центрів (сухих портів).

Способи підвищення якості насіння пшениці озимої за умови передпосівної підготовки

2024-04-17T22:48:56+03:00

У статті наведено результати досліджень особливостей підвищення якості насіння при його сортуванні за питомою масою на пневмостолі у процесі передпосівної підготовки насіння пшениці озимої на сучасній технологічній лінії. Передпосівну підготовку насіннєвого матеріалу проводили з п’яти партій насіння селекції Інституту фізіології рослин і генетики НАН при різних режимах налаштування роботи пневматичного сортувального стола. Сортування насіння проводили при різних кутах нахилу ситової поверхні: поздовжній кут нахилу був 1,0 º і залишався без зміни, а поперечні – змінювали від 2,75 до 4,00 º. За таких режимів насіння найдовше перебуває на ситовій поверхні пневмостолу і, відповідно, краще відбувається його сортування. Встановлено, що за умови сортування насіння пшениці озимої з метою підвищення його маси 1000 насінин і, відповідно, схожості, збільшення поперечного кута нахилу ситової поверхні до 4,0 º без зміни поздовжнього кута забезпечило при незначних відходах насіння (13,7%) підвищення маси 1000 насінин у середньому по сортах на 4,9 г порівняно з контролем – без сортування. Вихід підготовленого насіння залежав як від сортових особливостей, так і від маси 1000 насінин. Зі збільшенням маси 1000 насінин зменшується вихід підготовленого насіння. Найбільший вихід – 92,4 % отримано при сортуванні насіння сорту Даринка Київська за режимом: поздовжній кут нахилу ситової поверхні пневмостолу ‒ 1,0 º, поперечний ‒ 4,00 º; найменший – 84,0 %, сортів Городниця та Новосмуглянка за умови такого ж режиму сортування. Сорти по-різному реагували на режими сортування насіння пшениці озимої. Сортування насіння за питомою масою на пневмостолі у разі передпосівної його підготовки на технологічній лінії інституту при незначному відході, який становив у середньому по сортах 13,3 %, забезпечило отримання насіння зі схожістю 97‒99 %, яка була вищою на 5‒7 % від вимог чинного стандарту.

Дослідження фізико-хімічних та агрохімічних властивостей ґрунту рекультивованих територій порушених видобутком ільменіту

2024-04-17T02:36:11+03:00

У статті представлені результати досліджень фізико-хімічних та агрохімічних властивостей ґрунту на рекультивованих територіях після видобутку ільменіту. Досліджено вплив рекультивації на лісорослинний потенціал ґрунтів порушених територій на різних етапах, включаючи 1-й рік від початку технічної рекультивації, 10-й, 20-й та 30-й роки від початку біологічної рекультивації. Відновлення екосистеми та лісорослинного потенціалу ґрунту застосовуючи лісову рекультивацію здійснюється за допомогою різноманітних методів, включаючи посадку дерев, відновлення ґрунтового складу та стимулювання природного процесу відновлення. Застосування цих заходів може сприяти не лише відновленню рослинності, але й збереженню біорізноманіття та покращенню якості ґрунту на видобувних територіях. У зв’язку з цим, проведені дослідження спрямовані на вивчення ефективності рекультиваційних заходів та відновлення лісорослинного потенціалу ґрунту. Місцем дослідження було обрано територію порушену видобувною діяльністю акціонерного товариства «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» (філія «Іршанського гірничо-збагачувального комбінату») Житомирської області. Досліджено: обмінну кислотність (pHkcl), рухомий фосфор (P2O5), рухомий калій (K2O), нітроген легкогідролізний (NK), обмінні катіони кальцію (Ca) та магнію (Mg), вміст гумусу та суму ввібраних основ. Проаналізовано результати та проведено оцінку зміни даних параметрів з часом після проведення рекультивації та їх взаємодію між собою за допомогою статистичного аналізу. Загалом ґрунти дослідних територій мають підвищену кислотність, низький вміст гумусу та суми увібраних основ. Вміст мікро- та макроелементів, таких як фосфор, калій, нітроген, кальцій та магній, змінюється в залежності від конкретної території. Проведені дослідження мають на меті вивчення ефективності рекультиваційних заходів на відновлення лісорослинного потенціалу ґрунту та вказують на необхідність досліджень у цьому напрямку. Отримані результати можуть бути використані для оптимізації рекультиваційних заходів та збереження стійкості ґрунтового покриву на територіях порушених видобувною діяльністю (а саме видобутком ільменіту) в майбутньому.

Розвиток фіто- і зоопланктону в нагульних ставах ТЗОВ «Карпатський водограй» та їх сапробіологічна характеристика

2024-04-17T02:36:16+03:00

Досліджено якісний склад та кількісний розвиток фіто- і зоопланктону впродовж вегетаційного сезону в нагульних ставах господарства ТЗОВ «Карпатський водограй» та надано їх сапробіологічну характеристику під час вирощування риби. Встановлено, що фітопланктон нагульних ставів був представлений 112-ма та 117-ма видами та внутрішньовидовими таксонами, які належали до 6-ти систематичних відділів водоростей: Cyanophyta, Euglenophyta, Dinophyta, Bacillariophyta, Chlorophyta та Chryzophyta. Основу видового складу фітопланктону обох ставів формували представники відділу зелених водоростей до 55,0% загальної кількості виявлених видів, субдомінантами виступали представники відділів евгленових (до 19,0 %) та діатомових (до 16,0 %) водоростей. Кількісний розвиток фітопланктону досліджених водойм характеризувався високими показниками, середньосезонна чисельність перебувала в межах 541195,5±220309,7–280652,3±91524,2 тис. кл./дм3, а біомаса – 52,4±19,6–53,87±22,69 мг/дм3. Проте основу як чисельності (80,8–92,5%), так і біомаси (34,6–69,7 %) фітопланктону формували синьозелені водорості, які менш цінні для кормового зоопланктону та риб фітопланктофагів. Видове різноманіття зоопланктону було незначним, усього в нагульних ставах ідентифікували 18 та 17 видів, що належать до трьох основних груп організмів – Rotifera, Cladocera, Copepoda. Основу видового різноманіття в обох ставах формували гіллястовусі (53,0‒55,0 %) та веслоногі (28,0‒29,0 %) ракоподібні. Частка коловерток не перевищувала 17,0‒18,0 % від загальної кількості виявлених видів. Тобто за фауністичним спектром зоопланктон був кладоцерно-копеподного типу, що є бажаним для рибницьких ставів. Кількісний розвиток зоопланктону цих водойм був низьким, середньосезонні показники не перевищували 48,89±29,09–74,98±37,15 тис. екз./м3 за чисельністю та 1,06±0,66–1,54±0,75 г/м3 за біомасою, що вказує на активне споживання цієї кормової ніші наявною іхтіофауною водойм. Аналіз сапробіологічної характеристики фіто- і зоопланктону нагульних ставів показав, що основу видів-індикаторів сапробності як за фітопланктоном (до 70,0 %), так і за зоопланктоном (до 46,0 %) становили β-мезосапроби. Середні за вегетаційний сезон індекси сапробності за фітопланктоном були на рівні 1,83±0,07–1,85±0,05, за зоопланктоном – 1,52±0,16–1,76±0,26, які відповідають ІІ класу якості води, категорії «досить чисті», що свідчить про задовільний екологічний стан ставів цього господарства.

Біологічні особливості кіз різних порід

2024-04-17T02:36:22+03:00

У роботі наведено результати біологічних, морфометричних, етологічних досліджень. Розглянуто основні біологічні та господарсько-корисні ознаки у кіз різних порід. Дослідження проводили на трьох групах кіз зааненської, альпійської та англо-нубійської породи у віці 3−4-х років. Зааненські кози в цьому дослідженні виступали контрольною групою, оскільки були одними з перших порід, які завезли на терени України, та вони є популярними серед населення завдяки молочній продуктивності. Залежно від біологічних особливостей кіз розподіляють за різними напрямами продуктивності: молочна, м’ясна, вовняна та шкуркова. Оцінку біологічних особливостей кіз проводили за такими показниками: добові ритми поведінки, визначали біологічні, морфометричні показники статури. З’ясовано, що поведінка козематок в умовах пасовищно-стійлової системи варіює залежно від породи. Більш статичними виявилися тварини зааненської породи, вони триваліший період стояли. Більш рухливими є тварини альпійської та нубійської порід, відповідно на 21,0 % (р<0,001) і 18,5 % (р<0,001). Час споживання корму у стайні в зааненської і альпійської порід були максимальними. Мінімальний термін тривалості жуйки виявлено у тварин зааненської породи, тоді як у кіз англо-нубійської і альпійської порід цей процес тривав довше, відповідно на 17,3 % (р<0,001) та 12,4 % (р<0,001). Найменші затрати часу на споживання води спостерігали у тварин зааненської породи, а у англо-нубійської та альпійської порід дані були більшими, відповідно на 15,0 % (р<0,01) і 25,0 % (р<0,001). Виявлено вірогідну різницю у тварин різних порід за температурою тіла, де мінімальний показник (р<0,01) порівняно із зааненськими козами був у англо-нубійської породи в зимовий період. Найнижчу частоту дихання у англо-нубійців спостерігали в літній період (р<0,01), а частоту пульсу − у весняний (р<0,01). У альпійської породи частота пульсу була мінімальною у літній (р<0,01) та осінній періоди (р<0,05). Дослідження особливостей тілобудови козематок показали, що висота в холці порівняно із зааненськими тваринам була максимальна у англо-нубійських кіз на 5,8 % (р<0,01), мінімальною − у альпійських тварин на 3,9 % (р<0,05). Висота у крижах була вищою у альпійських кіз − 15,4 % (р<0,001) та у англо-нубійських 2,6 % (р<0,05) відносно зааненської породи. Виявлено, що козематки англо-нубійської породи кіз перевищували інших досліджуваних тварин за показниками глибини грудей (р<0,001), косою довжиною тулуба (р<0,001), обхватом грудей (р<0,001), масою тіла (р<0,01).

Оцінка молодняку свиней різних генотипів за селекційними індексами та показниками росту

2024-04-17T02:36:27+03:00

У статті досліджено вплив взаємодії генотипу за ДНК-маркером гену меланокортину 4 та рівня годівлі молодняку свиней на його ріст та розвиток. Мета роботи полягає у визначенні племінної цінності молодняку свиней з різними генотипами за ДНК-маркером гену рецептора меланокортина 4 за різних типів годівлі. Для досягнення поставленої мети були виконані наступні завдання: проведено типування ремонтних свинок за маркером MC4R; досліджено показники віку досягнення живої маси 100 кг, середньодобових приростів, відносних приростів та товщини шпику на рівні 6-7 грудного хребця, проведено оцінку піддослідного молодняку свиней за використання селекційних індексів та розраховано показники інтенсивності формування, індекси напруги та рівномірності росту. Для генетичних досліджень було відібрано 50 зразків крові від свиней F1 двопородного поєднання (Велика біла × Ландрас), свині дослідних груп з підвищеним рівнем годівлі отримували в добовому раціоні на 10 % більше енергії та на 12 % більше сирого протеїну. Було встановлено що фактор годівлі достовірно впливає на вік досягнення піддослідними свинями живої маси 100 кг (F=7,04; p=0,011). На середньодобові прирости піддослідних тварин в період вирощування з 2 до 6 місяців було встановлено достовірний вплив як фактору годівлі (F=11,97; p=0,001) так і взаємодії двох організованих факторів: генотипу та годівлі (F=7,96; p=0,007). За селекційним індексом Березовського зафіксовано достовірний вплив як кожного досліджуваного фактора окремо (годівля – F=5,80, p=0,02; генотип – F=12,85, p=0,001) так і їх взаємодії (F=8,56, p=0,005). На селекційний індекс Тайлера було встановлено достовірний вплив генотипу піддослідних свиней (F=22,31, p<0,001). При чому найкращі результати були зафіксовані у групі свиней з генотипом GG, що отримували підвищений раціон. Перевага їх над аналогами з генотипом GA склала 6,6 одиниць, або 4,34 % (p=0,015), а над свинями з генотипом GA, що отримували обмежений раціон – 9,2 одиниці, або 6,12 % (p=0,001). Було встановлено, що на середньодобові прирости ремонтного молодняку у віці з 2 до 6 місяців достовірно впливає взаємодія генетичних факторів з рівнем годівлі (F=7,96; p=0,007), що вказує на доцільність коригування раціонів в залежності від генотипу за ДНК-маркером MC4R c.1426 G>A SNP. Індекси напруги та рівномірності росту були найнижчими у групі свиней з генотипом MC4R GA при нормованій годівлі. Дана група також відрізнялась найнижчими середньодобовими приростами та гіршими значеннями селекційних індексів, що може вказувати на доцільність використання показників напруги та рівномірності росту для попереднього відбору кращих тварин на етапі раннього онтогенезу.

Сучасний стан рибництва в Україні та розвиток галузі на Полтавщині

2024-04-17T02:36:32+03:00

Риба – цінний продукт харчування, який містить повний набір всіх необхідних поживних речовин. Якщо 1961 року споживання риби на душу населення у світі становило 9,5‒10,5 кг, то 2020 року вже – 20,5 кг. У багатьох країнах світу рибному господарству належить значна роль у підтриманні зайнятості населення та його добробуту. Рибне господарство є постачальником сировини для харчової промисловості і корегує свої запаси завдяки здатності самовідновлюватися ресурсів природних і штучних водойм. Варто зазначити, що останніми роками спостерігається суттєве зменшення рибних запасів у світовому океані, а відповідно й обсягів її вилову. Це призвело до поширення в багатьох країнах розвитку різних форм аквакультури. В Україні останні десятиліття рибне господарство суттєво змінилося. Це пояснюється процесами впровадження у виробництво сучасних, новітніх технологій розведення, вирощування, як наявних, так і нових видів риб, з огляду на потреби населення і вимоги ринку. Але слід зазначити, що незважаючи на певні успіхи, загалом наша рибогосподарська галузь ще суттєво відстає від світових темпів динамічного розвитку. Виробничі показники потребують корегування відповідно до сталих стандартів. Тому, метою проведеного огляду було визначити стан розвитку рибогосподарської галузі в Україні, а також охарактеризувати сучасний стан і перспективи розвитку галузі на Полтавщині. У сучасних умовах багато рибницьких господарств не змогли адаптуватись до вимог конкурентоспроможного ринку в силу певних економічних і соціальних проблем. Основними чинниками в цьому є невідповідність ціни на вироблену продукцію при реалізації і витратами на її вирощування. Внаслідок цього на рибному ринку України все більше з’являються породи рослиноїдних риб – товстолобик, білий амур. Вирощування коропа на дорогих комбікормах стає економічно невиправданим. Проблемним стає також придбання племінного і рибопосадкового матеріалу. Але незважаючи на зазначені проблеми, їх все одно необхідно розв’язувати. І натепер у багатьох регіонах України розроблені програми розвитку рибного господарства. Основний зміст цих програм – стан рибних господарств, завдання і щонайперші заходи покращення їхнього розвитку, фінансування і очікувані результати. Мета цих програм – відтворення і збереження іхтіофауни водосховищ, розвиток ставового рибництва.

Біохімічні та гематологічні особливості показників крові поросят раннього віку за впливу кормової добавки «Активо»

2024-04-17T02:36:38+03:00

Слід зазначити, що прибутковість цієї галуззі напряму залежить від багатьох чинників, з-поміж яких слід виокремити стан здоров’я молодняку, адже від здоров’я поросят залежить, чи буде господарство успішним і прибутковим, чи ні. Особливо критичним вважається ранній період розвитку поросят – від народження до відлучення, адже молодняк народжуються без активного імунітету та є вразливим до дії різноманітних стресів. Відповідно, важливо особливо ретельно дбати про тварин раннього віку й використовувати в раціоні престартерні комбікорми з додаванням корисних добавок, що сприяють підвищенню загальної резистентності організму тварин. Метою роботи було вивчити вплив кормової добавки «Активо» на біохімічні та гематологічні зміни крові у поросят раннього віку. Дослідження проведено в умовах промислового свинокомплексу ТОВ «Барком» Львівської області. Об’єктом дослідження слугували клінічно здорові поросята раннього віку, народжені від свиноматок генетики РІС породи велика біла, що мали 2‒3 опороси. Для дослідження, за принципом аналогів, було сформовано дві групи поросят: контрольну (n=116) та дослідну (n=118). Поросятам, починаючи з п’ятої доби життя, у пластикові годівниці задавали престартерний комбікорм у розсипному вигляді. Для дослідної групи у престартерний комбікорм додатково вводили кормову добавку «Активо» у кількості 0,2 кг/т готового комбікорму. Дослід тривав 28 діб від моменту народження і до відлучення. Для проведення дослідження від тварин контрольної та дослідної груп у поросят раннього віку відбирали кров з краніальної порожнистої вени на 5-ту, 14-ту та 28-му добу. Результати біохімічних досліджень крові дослідних поросят, отриманих від свиноматок, яких годували кормовою добавкою «Активо», вказували на вірогідне збільшення на 28-ій добі життя вмісту альбумінів на 48,65 % (р<0,01) порівняно з тваринами контрольної групи. Значне зниження сечовини у поросят дослідної групи відмічено на 5-ту та 14-ту добу життя – 21,63 % (р<0,05) та 31,33 % (р<0,05) відповідно у порівнянні до контролю. На 28-му добу життя у дослідній групі показники сечовини були також не вірогідно нижчими 29,87 %. Показники АЛТ у дослідній групі були дещо нижчими на 5-ту, 14-ту та 28-му добу – 3,27 %, 10,88 %, 13,80 % відповідно у порівнянні з контрольною групою. За результатами гематологічних досліджень встановлено вірогідне статистичне зростання гемоглобіну в еритроцитах у дослідній групі на 28-ій добі життя на 10,76 % (р<0,01) по відношенню до контролю. На період 14-ї та 28-ї доби життя поросят реєстрували вірогідне зростання гематокриту на 14,78 % (р<0,05) та 21,03 % (р<0,05) відповідно.

Діагностична ефективність сучасних паразитологічних методів копроовоскопії за гетеракозу курей

2024-04-17T02:36:44+03:00

Однією з ланок успішної боротьби та профілактики за нематодозів курей є своєчасна зажиттєва лабораторна діагностика, яка ґрунтується на виявленні у копропробах яєць паразитів. До пріоритетних відносять методи флотації, сутність яких полягає у використанні розчинів з високою питомою вагою, що обумовлює спливання яєць нематод на поверхню флотаційної рідини. Ефективність цих методів залежить від складу флотаційної рідини та питомої ваги яєць збудників нематодозів. Метою досліджень було встановити діагностичну ефективність сучасних методів копроовоскопії за гетеракозу курей. В експериментальних умовах проведено випробування чотирьох методів флотації, а саме: Котельникова-Хренова (з використанням розчину аміачної селітри), Дахно (з використанням бішофіту), Натяглої (з використанням суміші розчинів цукру і натрію хлориду) та Стародуба (з використанням суміші розчинів цукру і кальцієвої селітри) за експозицій 10, 15, 20 та 25 хвилин. Проведеними дослідженнями встановлено, що найбільш ефективним за гетеракозу курей виявився спосіб за Стародубом, де за експозиції 25 хв середня кількість виявлених яєць нематод у 1 г посліду становила 79,2 екз. (за коливань від 60 до 120 яєць/г). Цей спосіб за експозиції 25 хв виявився ефективнішим за метод Натяглої – на 16,41 % (інтенсивність інвазії – 66,2 яєць/г за коливань від 40 до 100 яєць/г), за метод Дахна – на 30,05 % (інтенсивність інвазії – 55,4 яєць/г за коливань від 24 до 92 яєць/г), за метод Котельникова-Хренова – на 39,9 % (інтенсивність інвазії – 47,6 яєць/г за коливань від 36 до 64 яєць/г). З’ясовано, що при виявленні яєць збудників гетеракозу курей діагностична ефективність способів за різних експозицій (10, 15, 20, 25 хв) становила за Стародубом – 100 %, за Натяглою – 100 %, за Дахно – 95–100 %, за Котельниковим-Хреновим – 75–100 %. Результатами проведених досліджень доведено доцільність застосування та високу ефективність зажиттєвої діагностики гетеракозу курей з використанням в якості флотаційної рідини суміші розчинів цукру і кальцієвої селітри, де термін експозиції досліджуваних проб становить 25 хв.

Ветеринарно-санітарна оцінка молока-сировини за умови удосконалення технології підвищення якості і безпечності у «ПРАТ ПК Поділля»

2024-04-17T02:36:48+03:00

Молоко – це унікальний продукт за поживними речовинами, біологічною цінністю, рентабельністю виробництва та попитом на споживчому ринку, важливий складник у раціоні населення. Проте у разі використання промислових технологій виробництва молока виникають питання щодо збереження здоров’я тварин, продуктивності та якості і безпечності отриманої продукції. Встановлено, що рівень захворюваності корів на мастит залежить від факторів, які постійно контролюються у ПРАТ ПК «Поділля», а саме: дотримання регламентів годівлі, санітарно-гігієнічних вимог (дезінфекція), умов утримання, контроль кількості соматичних клітин, застосування відповідних схем лікування за результатами виявлення чутливості виділеної мікрофлори до антибіотиків, чітко виражений бактеріальний статус молока, постійний контроль критичних точок бактеріального забруднення доїльного обладнання, щоденний контроль та аналіз рівня захворюваності. Використання новітньої технології виробництва молока в господарстві та посилення санітарно-гігієнічних заходів, дотримання санітарно-гігієнічних вимог щодо його обробки, зберігання, транспортування з роками (2020–2023) сприяло значному покращенню його якості та безпечності. Якщо 2020 року 78,15 % зразків молока за кількістю соматичних клітин відповідали вимогам екстра і вищого ґатунку, то 2023 року – 85,45 %. Статистичний аналіз експертних висновків за КСК у пробах молока в різні пори року показав, що у літній період 81, 53 % зразків відповідали вимогам екстра та вищого ґатунку, в зимовий – 87,41 %. Попри те, що взимку температура у приміщеннях суттєво знижена, збільшення захворюваності корів на мастит не було. Значно покращилась і якість молока. Якщо показник вмісту жиру понад 4 % 2020 року був виявлений лише у 24,27 % зразків, то 2023 – у 48,62 %. Вміст білка 2020 року понад 4 % показали 6,33 % проб, а 2023 – 35,58 %. Отже, виробництво якісного і безпечного молока в умовах ПРАТ ПК «Поділля» – це результат кропіткої роботи виробників та посиленого контролю на всіх етапах його виробництва за вимогами системи НАССР на всьому ланцюгу «від ферми – до споживача», забезпечення належної виробничої та гігієнічної практики (GMP/GHP) виробництва молока та благополуччя тварин.

Морфогістоархітектоніка органів статевої системи корів за симптоматичної неплідності

2024-04-17T02:36:53+03:00

У сучасних умовах проблема неплідності серед великої рогатої худоби залишається актуальною. У статті розглядаються патологоанатомічні та гістологічні аспекти, пов’язані з неплідністю у корів. Метою дослідження було дослідження статусу організму неплідних корів за наявності симптоматичної неплідності на основі морфологічного та гістологічного дослідження внутрішніх статевих органів. Для проведення досліджень використовували яєчники, маткові труби та матка корів української чорно-рябої породи. Застосовували загальноприйняті методи фіксації тканин та виготовлення зрізів для гістологічних досліджень. З’ясовано, що симптоматична неплідність у корів пов’язана з гіпотонією та субінволюцією матки, запаленням маткових труб і яєчників, гіпофункцією яєчників та гіполютеолізом. На підставі отриманих результатів доведено, що гіпотонія матки є основною причиною гальмування процесів інволюції, які призводять до ускладнень, таких як припинення виділення лохій та зміни у структурі рогів матки. Морфометричні дослідження маткових труб підтверджують взаємозв’язок неплідності з патологічними змінами в них. За допомогою гістологічних досліджень статевих органів корів української чорно-рябої породи із симптоматичною неплідністю виявлено наявність у маткових трубах гіпертрофії складок та гіперплазії епітеліоцитів слизової оболонки. На деяких ділянках матки зафіксовано клітини з війками, а у згинах складок епітелій слизової оболонки відсутній, у залозистому шарі слизової оболонки спостерігається зростання сполучної тканини. Виявлено атрезію фолікулів та порушення фолікулогенезу у яєчниках, що сприяє виникненню неплідності. Загальна характеристика змін у структурі яєчників вказує на гіпофункцію та відсутність фолікулів. Гістологічні зміни, такі як дегенерація та десквамація епітелію, слугують ключовими факторами, що визначають ці патологічні стани, і вони можуть бути важливими для розвитку стратегій лікування та профілактики такої патології.

Терапевтична ефективність лікувальних заходів за нематодозів травного тракту великої рогатої худоби

2024-04-17T02:36:57+03:00

Інвазійні хвороби широко розповсюджені в усьому світі та завдають значних економічних збитків тваринництву. З-поміж найбільш поширених інвазій у великої рогатої худоби за актуальністю нематодози травного тракту посідають одне із провідних місць. Ці захворювання перебігають переважно хронічно і супроводжуються пошкодженням слизової кишечника і сичуга, змінами у складі й активності мікрофлори, зниженням імунітету та продуктивності тварин. Застосування антигельмінтних препаратів у боротьбі з паразитозами забезпечує звільнення організму тварин від гельмінтів і водночас не впливає на відновлення нормального складу кишкової мікрофлори. Метою досліджень було з’ясувати ефективність лікувальних заходів за наявності трихурозу та стронгілідозів органів травлення великої рогатої худоби. В експериментальних умовах проведено випробування антигельмінтиків Фензолу 22 % (ДР – фенбендазол) та Нововерму 1 % (ДР – аверсектин С) у поєднанні із симбіотиком Ентеронормін (пробіотики – молочно-кислі бактерії Enterococcus faecalis, Lactobacillus salivarius та спороутворювальні бактерії Bacillus subtilis; пребіотики – хітозан водорозчинний, пептони). Результати проведених досліджень свідчать, що антигельмінтик Фензол 22 % виявився більш ефективним, ніж Нововерм 1 % як за наявності стронгілідозів органів травлення, так і при трихурозі. На 30-ту добу експерименту екстенсефктивність та інтенс- ефективність Фензолу 22 % становила відповідно при нематодозах 100 %, Нововерму 1 % – 66,7 та 86,3 % при трихурозі, 100 % – за наявності стронгілідозів травного тракту. Водночас застосування інвазованим тваринам антигельмінтиків у поєднанні із симбіотиком Ентеронормін підвищує ефективність лікувальних заходів за наявності нематодозів травного тракту і на 30-ту добу сягає 100 %. Термін одужання великої рогатої худоби при застосуванні Фензолу 22 % за наявності трихурозу становить 30 діб, при застосуванні Фензолу 22 % і Нововерму 1 % за наявності стронгілідозів органів травлення – 10 та 30 діб. Термін одужання тварин при застосуванні комплексного лікування скорочується при трихурозі до 10-ти діб, за наявності стронгілідозів органів травлення – до 5-ти діб. Результатами проведених досліджень доведено доцільність застосування пробіотиків та пребіотиків у комплексній терапії великої рогатої худоби за наявності трихурозу та стронгілідозів органів травлення.

Поширення паразитозів шлунково-кишкового каналу жуйних у господарствах Кіровоградської та Дніпропетровської областей

2024-04-17T02:37:03+03:00

Паразитози шлунково-кишкового каналу жуйних досить поширені в усьому світі, зокрема і в Україні, оскільки завдають значних економічних збитків тваринницьким господарствам. Збудниками інвазій заражаються тварини всіх вікових груп, вони часто формують мікстінвазії, які перебувають у складних взаємовідносинах з організмом хазяїна. Найбільшого поширення серед гельмінтозів шлунково-кишкового каналу великої рогатої худоби, овець та кіз набули стронгілідози органів травлення. Метою роботи було дослідити поширення та особливості перебігу паразитозів шлунково-кишкового каналу великої рогатої худоби, овець та кіз у господарствах Дніпропетровської та Кіровоградської областей. Дослідження виконували в лабораторії кафедри паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи Полтавського державного аграрного університету та в умовах одноосібних селянських і фермерських господарств Дніпропетровської та Кіровоградської областей. Проведено визначення складу збудників інвазій, що паразитують у шлунково-кишковому каналі жуйних, ступеня їх ураження та особливостей перебігу паразитозів. За результатами проведених досліджень встановлено, що середня екстенсивність інвазії у тварин збудниками шлунково-кишкових паразитозів становила 59,5 %. Інвазійні хвороби жуйних значно поширені на території Дніпропетровської (55,2 %) і Кіровоградської (62,5 %) областей. У великої рогатої худоби найвищі показники ЕІ були у разі паразитування стронгілід шлунково-кишкового тракту (15,8 %) й дикроцелій (7,7 %). У овець найвища ураженість була у разі паразитування шлунково-кишкових стронгілід (14,8 %), стронгілід і дикроцелій (11,7 %), стронгілід і еймерій (9,2 %) та стронгілід і трихурисів (8,1 %). Найбільшу частку серед уражених кіз становлять тварини за наявності паразитування стронгілідозів шлунково-кишкового тракту (16,3 %) і стронгілід, і трихурисів (11,9 %) та стронгілід і дикроцелій (9,8 %). Результати проведених досліджень свідчать, що паразитози шлунково-кишкового каналу великої рогатої худоби, овець і кіз частіше перебігають як мікстінвазії. Отримані дані щодо паразитофауни жуйних та особливостей перебігу інвазій дозволять підвищити ефективність заходів із боротьби та профілактики з ними.

Математико-статистичний аналіз взаємозалежностей збудників за паразитоценозів кишкового каналу голубів (Columba livia domestica Gmelin, 1789)

2024-04-17T02:37:06+03:00

У роботі представлені результати математико-статистичного аналізу взаємозалежностей збудників за наявності паразитоценозів кишкового каналу голубів. Метою досліджень було з’ясувати особливості поширення, біорізноманітність та взаємозалежність збудників паразитоценозів кишкового каналу голубів у приватних господарствах Харківської області. Використано епізоотологічні, паразитологічні, копроскопічні – (гельмінтоскопічні, гельмінтоовоскопічні), математико-статистичні, кореляційного та двофакторного аналізу методи досліджень. Визначена структурна біорізноманітність паразитоценозів кишкового каналу голубів. Виявлено 9 видів збудників, із них 4 види найпростіших типів Apicomplexa, Zoomastyophora та 5 видів гельмінтів – 4 види нематод класів Adenophorea, Secernentea, 1 вид класу Cestoda, прояви моноінвавзій серед 13,82 %, ‒ Eimeria spp. (ЕІ – 6,91 %) та змішаних дво- три- і чотирикомпонентних інвазій (паразитоценозів) серед 45,62 %, або 76,25 % від кількості інвазованих голубів. Визначені основні (домінуючі) компоненти ‒ Eimeria spp. (ВІП) – 43,45% та Capillaria spp. (ВІП) – 33,07 %; другорядні ‒ Ascaridia columbae (ВІП) – 15,93 % та Trichomonas gallinae (ВІП) – 4,77 %, і додаткові види ‒ Raillietina tetragona (ВІП ‒ 1,97 %) та Trichosngylus tenuis (ВІП ‒ 0,77 %) паразитоценозів кишкового каналу голубів. Встановлені кореляційні взаємозалежності між збудниками – дуже висока та висока кореляція між Eimeria spp. та нематодами і цестодами; між нематодами: Ascaridia columbe та Capillaria spp. і Trichosngylus tenuis; дуже слабка кореляція між Eimeria spp. і Trichomonas gallinae, а також між Ascaridia columbae, Capillaria spp. та Trichomonas gallinae, що свідчить про наявність синергічних та конкурентних взаємовідносин між компонентами паразитоценозів.

Проблема судово-ветеринарного дослідження трупів дрібних тварин у випадках механічної асфіксії

2024-04-17T02:37:11+03:00

У розвідці запропоновано теоретичні відомості, методологічні підходи щодо проблеми судово- ветеринарної експертизи трупів тварин, які загинули внаслідок механічної асфіксії. У ветеринарній практиці трапляються випадки загибелі тварин унаслідок потрапляння в дихальні шляхи різних середовищ, предметів, стискання шиї ззовні. Це явище називають механічною асфіксією. Найчастіше такі випадки трапляються в собак та котів і пов’язані із жорстоким поводженням із тваринами, зокрема у випадках домашнього насильства, коли агресія людини з неадекватною поведінкою поширюється на тварин, що утримуються в людських помешканнях. Такі дії є правопорушеннями, за яке особи, винні у скоєнні злочину, несуть кримінальну відповідальність згідно із законодавством України. У цій статті описано відомі види механічної асфіксії та ситуації, що призводять до виникнення такого стану у тварин. Розкрито сутність етіологічних чинників та патогенетичних механізмів, що характерні для механічної асфіксії. Показано патолого-анатомічні та гістологічні зміни у разі механічної асфіксії, окреслено коло питань, що представники правоохоронних органів порушують перед фахівцем, який здійснює судово-ветеринарне дослідження у таких випадках. Висвітлено загальні ознаки, що є характерними для механічної асфіксії, до яких належить особливий вигляд трупних плям, ціаноз, крапкові крововиливи на певних серозних та слизових оболонках, асфіктична кров та деякі інші. Описано зміни за наявності странгуляційної асфіксії, ситуації, у яких вона може виникати, характерні морфологічні особливості, із наведенням випадків з практики установ, де працюють автори дослідження. Наведено особливості странгуляційної борозни, що виявляють у трупах тварин. Показано обставини, за яких у тварин виникає компресійна асфіксія, механізми її розвитку та характерні патолого-анатомічні зміни у тварин, що від неї загинули. Охарактеризовано особливості асфіксії в обмеженому замкненому просторі, ситуації, у яких трапляється таке явище. Описано зміни за наявності обтураційної асфіксії, їх особливості залежно від того, наявністю яких саме предметів або середовищ обтурація спричинена: тверді тіла, сипке, напіврідке або рідке середовище. Показано, на що саме повинен звернути увагу судово-ветеринарний експерт при виконанні дослідження трупів тварин, які загинули внаслідок механічної асфіксії.

Лисиця руда (Vulреs vulреs) – природний резервуар гельмінтозів

2024-04-17T02:37:16+03:00

Ареали диких м’ясоїдних і домашніх, зокрема безпритульних тварин, можуть перетинатись. За таких обставин дикі хижаки стають джерелом інвазування домашніх м’ясоїдних тварин (собак, котів), для яких більшість паразитів є спільними. Метою досліджень було вивчення ролі лисиці рудої (звичайної) у поширенні гельмінтозів серед інших диких і домашніх м’ясоїдних тварин. У січні–лютому 2021 року проведено повний гельмінтологічний розтин 10-ти трупів рудих лисиць (3 самця і 7 самок) та 1 самця єнота уссурійського (єнотоподібного собаки) з мисливських угідь Дергачівського (нині Харківський) району. Проведено дослідження фекалій за стандартизованими флотаційним і седиментаційним методами. За результатами розтину у одного самця звичайної лисиці (10 %) виявлено двох серцевих нематод виду Dirofilaria immitis (самець завдовжки 18,5 см, а самка – 25,3 см). У другого самця (ЕІ=10 %) виявлено 5 нематод виду Toxocara canis (1 самець і 4 самки). Довжина самця склала 7,5 см, а самок – від 8,8 до 10,5 см. У третього самця виявлено 24 нематоди виду Toxascaris leonina (8 самців і 16 самок) (ЕІ=10 %). Довжина самців у середньому склала 3,63±0,23 см, а самок – 6,20±0,18 см. Крім того, у останнього самця виявлено частину стробіли ціп’яка Dipylidium caninum (ЕІ=10 %). За допомогою копроовоскопічного седиментаційного методу у шести рудих лисиць (60 %) виявлено яйця трематоди виду Alaria alata. Флотаційним методом виявлено яйця таких нематод: Toxascaris leonina (20 %), Toxocara canis (10 %), Uncinaria sp. (30 %), Trichuris sp. (50 %), Capillaria sp. (30 %). У однієї тварини (10 %) виявлено ооцисти Isospora sp. Склад виявлених інвазій у кожної із 7-ми рудих лисиць (ЕІ=70 %) був індивідуальним, зокрема: аляріозна моноінвазія, двокомпонентна трихурозно-аляріозна інвазія, трикомпонентні: токсаскарозно- ізоспоринозно-аляріозна та трихуратозно-аляріозна інвазії, чотирикомпонентні: токсокарозно- унцинаріозно-трихуратозна та дирофіляріозно-унцинаріозно-трихурозно-аляріозна інвазії, а також шести-компонентна токсаскарозно-унцинаріозно-трихуратозно-аляріозно-дипілідіозна інвазія. У єнотоподібного собаки за результатами гельмінтоовоскопії встановлена токсаскарозно-унцинаріозно-аляріозна інвазія.

Візуальна діагностика за патології підшлункової залози у котів

2024-04-17T02:37:21+03:00

Патології підшлункової залози є досить поширеними захворюваннями у свійських котів, зокрема запалення підшлункової залози. Вчасна діагностика дозволяє обрати оптимальний метод лікування тварини, що визначає актуальність досліджень у цій сфері. Метою роботи є обґрунтування інформативності різних неінвазивних методів діагностики панкреатиту у свійських котів. У обстеженні свійських котів використано загальноклінічні (огляд, пальпація, термометрія, аускультація тощо), рентгенографічні та ультра- сонографічні методи дослідження. У статті наведено результати дослідження хворих на панкреатит котів різного віку (від 1 до 15 років), порід (безпорідні, сіамська, орієнтал, шотландська висловуха), статі (кіт, кішка). Встановлено, що характерними ознаками захворювання були дегідратація (83 %), ано-/гіпорексія (87,5 %), виснаження (84 %), блювання (75 %), болючість черева (65 %). За умови ультасонографічного дослідження виявлено нерівномірно потовщену гіпоехогенну підшлункову залозу оточену у значної кількості хворих тварин рідиною гіпоехогенної щільності, стінка дванадцятипалої кишки дотична до підшлункової залози була потовщеною, складчастою. За результатами ультрасонографії складно диференціювати гострий та хронічний панкреатит у свійських котів, оскільки наявність гіперехогенності паренхіми підшлункової залози вказує на фіброз її тканини і спостерігалася за наявності хронічного панкреатиту, але не часто. За результатами рентгенографії змін в органах черевної порожнини, або втрат їх архітектоніки не виявлено, що дозволило виключити окремі причини розладів роботи шлунково-кишкового тракту. Практичне значення роботи полягає в отриманні нових наукових знань щодо розвитку панкреатиту у свійських котів залежно від перебігу захворювання, моніторингу стану тварин, перспектив у наданні переваг при лікуванні хворих тварин у разі його ускладнення.

Ефективність сучасних способів копроовоскопії за нематодірозу великої рогатої худоби

2024-04-17T02:37:25+03:00

Своєчасна лабораторна діагностика нематодозів шлунково-кишкового каналу тварин дозволяє своєчасно запобігти поширенню інвазії та розробити необхідні та ефективні профілактичні заходи, що є одним із важливих резервів підвищення рентабельності тваринництва. Точний діагноз може бути встановлений за умов виявлення збудників інвазійних захворювань. При виявленні діагнозу на нематодіроз визначальними є зажиттєві дослідження, а саме копроовоскопічні, що засновані на виявленні яєць нематод шляхом їх флотації. Метою досліджень було встановити ефективність сучасних копроовоскопічних методів за нематодірозу великої рогатої худоби. В експериментальних умовах проведено випробування чотирьох методів флотації, а саме: Котельникова-Хренова (з використанням розчину аміачної селітри), Маллорі (з використанням розчину цукру), Дахно (з використанням бішофіту) та Мельничука (з використанням розчину кальцієвої селітри) при експозиціях 10, 15 та 20 хвилин. Результати проведених досліджень свідчать про високу діагностичну ефективність за наявності нематодірозу великої рогатої худоби сучасного способу за Мельничуком, де при експозиції 20 хв. середня кількість виявлених яєць нематод у 1 г фекалій становила 51,8 екз. (при коливаннях від 36 до 76 яєць/г). Цей спосіб при експозиції 20 хвилин виявився ефективнішим за метод Дахно – на 13,9 % (інтенсивність інвазії – 44,6 яєць/г при коливаннях від 28 до 64 яєць/г), за метод Маллорі – на 17,8 % (інтенсивність інвазії – 42,6 яєць/г за коливань від 20 до 72 яєць/г), за метод Котельникова-Хренова – на 33,9 % (інтенсивність інвазії – 34,2 яєць/г за коливань від 20 до 48 яєць/г). З’ясовано, що діагностична ефективність способів при різних експозиціях при діагностиці нематодірозу великої рогатої худоби становила за методами Котельниковим-Хреновим – 90–100 %, за Маллорі – 65–100 %, за Дахно – 95–100 %, за Мельничуком – 100 %. Результати проведених досліджень доводять доцільність застосування для ефективної діагностики нематодірозу великої рогатої худоби способу Мельничука, де як флотаційну рідину використовують насичений розчин кальцієвої селітри, а термін експозиції копропроб становить 15–20 хв.

Мікробіологічні ризики в умовах виробництва молока-сировини

2024-04-17T02:37:29+03:00

Проведено дослідження щодо мікробної контамінації молока-сировини під час його виробництва на молочнотоварній фермі. Найвищі рівні мікробного обсіменіння серед досліджуваних об’єктів були у кормовій суміші в межах від 77×104 (весна) до 86×104 (літо) КУО/см3. В інші сезони року вони також були досить високими і становили 15×104 (зима) та 35×104 (осінь) КУО/см3. Отримані показники свідчать, що важливим чинником мікробного забруднення об’єктів тваринницьких приміщень є корми і кормові суміші, приготовлені з них. Високі показники вмісту бактерій у повітрі приміщень у літній період (62×104 КУО/см3) є свідченням занесення мікробіоти із території ферми (недостатня площа твердого покриття під’їзних шляхів і майданчиків, незасіяні травою ґрунтові ділянки, відсутність зелених насаджень, наявність на території ферми вигульних дворів тощо), тобто все, що може бути чинником інтенсивного утворення пилу. Визначено, що кількість мікроорганізмів на шкірі вимені корів у різні сезони року посідає друге місце (від 23×104 (осінь) до 43×104 (весна) КУО/см3) після кормів. Вода і гума доїльних стаканів є менш важливим чинником мікробного навантаження на організм корів і зокрема на шкіру молочної залози корів, бо вміст мікроорганізмів у них незначний і коливається в межах 0,26 – 1,5×104 КУО/см3. Показники бактеріального обсіменіння підлоги стійл перебували в межах 3,6×108 (літо) – 8,4×108 (зима) КУО/см3, що є досить високими. Видовий склад мікробіоти кормових сумішей за вмістом у них БГКП, стафілококів, стрептококів, грибів та дріжджів за сезонами року залежить від рівня їх загального бактеріального обсіменіння. Так, вміст цих видів умовно-патогенної мікрофлори за показником КУО/см3 є найвищим у літній період і становить для БГКП 1,8 ± 0,07×104, для стафілококів – 8,4 ± 0,34×102, для стрептококів – 5,4±0,22×102 і для грибів і дріжджів – 5,5±0,22×102. Найбільші показники вмісту умовно-патогенної мікробіоти в усі періоди року були у змивах з підлоги стійл; вони на один-два або й три порядки є більші, ніж в інших об’єктах мікробіологічного дослідження та становлять для БГКП 3,5 ± 0,17×105, для стафілококів – 5,4±0,22×104, для стрептококів – 8,3 ± 0,41×104, а для грибів і дріжджів – 4,3 ± 0,22×103 (літній період). Аналіз отриманих даних свідчить про об’єктивні постійні мікробіологічні ризики інфікування молочної залози корів цілою низкою видів патогенної, умовно-патогенної мікрофлори, що може негативно впливати на здоров’я вимені і як наслідок на якість та безпечність молока-сировини і харчового ланцюга.

Рецесія ясен у собак, окремі аспекти перебігу хвороби

2024-04-17T02:37:35+03:00

Зважаючи на значення здоров’я ротового апарату у собак та його вплив на загальний стан тварин, дослідження патологій ротової порожнини набуває особливого значення. Ця анотація розглядає патології, які можуть викликати рецесію ясен у собак та їх можливі наслідки. Рецесія ясен, або відступ ясен, є серйозним захворюванням, яке може призвести до втрати зубів та інших серйозних ускладнень. Пародонтальні захворювання, такі як гінгівіт, періодонтит та виразкова хвороба ясен, є одними з основних причин рецесії ясен у собак. Механічні травми, спричинені неправильним погризанням або ударом, також можуть призвести до пошкодження ясен та їхньої рецесії. Крім того, аномалії прикусу та системні захворювання, такі як діабет, можуть збільшити схильність до розвитку ротових патологій, що включають рецесію ясен. Метою роботи було з’ясувати порідну сприйнятливість собак на рівень захворюваності на рецесію ясен та виокремити найбільш ймовірні причини, що сприяють виникненню захворювання. Було виявлено, що захворювання були зафіксовані у собак віком від 4-х до 10-ти років, до того ж реєстрували інші різні патології ротової порожнини, що призводили до рецесії ясен. Зокрема, у собак порід йоркширський тер’єр та чихуахуа ми виявили найвищий рівень захворюваності, який склав 32 % від загальної кількості хворих на зазначену патологію собак. Дещо менше – 20 % – хворобу реєстрували у собак породи померанський шпіц. Слід звернути увагу на те, що найменш сприйнятливими до рецесії ясен, за даними наших досліджень, виявилися собаки породи мальтійська болонка, де показник захворюваності був на рівні 16 %. Варто зазначити, що причинами, які сприяють виникненню захворювання серед собак породи йоркширський тер’єр слугували такі патології, як зубний камінь, гінгівіт та парадонтит. Натомість у чихуахуа – це були зубний камінь та парадонтит. У собак порід померанський шпіц та мальтійська болонка, за даними проведених досліджень, причиною виникнення рецесії ясен можна зазначити зубний камінь. На другому місці серед причин, що сприяють появі рецесії ясен, був парадонтит, його виявляли у 64 % досліджуваних тварин. І лише у 32 % собак причиною можна вважати гінгівіт. Варто зазначити, що захворювання на рецесію ясен найчастіше реєстрували у тварин, в анамнезі яких була відсутня активна гігієна ротової порожнини, тобто чистка зубів у повсякденному житті. У тварин спостерігали такі симптоми: біль при жуванні, виражений гінгвіт, наявність зубного каменю різного ступеня та кровотеча з ясен після вживання кормів.

Активність ферментів системи глутатіону новонароджених телят та поросят

2024-04-17T02:37:40+03:00

На сьогодні усі галузі сільського господарства перебувають під впливом технологічної модернізації. Стрімка зміна умов утримання та годівлі тварин підвищує техногенний вплив на їх організм. В умовах промислового свинарства вплив факторів технологічної модернізації спричиняє чисельні стреси, які полягають в основі порушень фізіологічних функції організму. Будь-які зміни у довкіллі впливають на динамічну рівновагу в організмі тварин, відображаються на розвитку загального адаптаційного синдрому. Надлишкове утворення вільних радикалів активізує процеси пероксидного окиснення ліпідів, гальмує активність системи антиоксидантного захисту. В цій системі важливу роль відіграє глютатіоний ланцюг антиоксидантного захисту, особливо у новонароджених тварин. Ми з’ясували, що ферменти глютатіоного ланцюга антиоксидантного захисту організму у формених елементах крові значно залежать від порядкового номера народження поросят та телят. Активність каталази в еритроцитах найменшою виявилась у перших трьох новонароджених поросят (перша група). Вона виявилась в 1,04, 1,08 та 1,12 разів менше, ніж у поросят наступних груп. Така ж активність виявлена щодо загальної пероксидази. В лейкоцитах крові поросят першої групи активність каталази виявилась в 1,33–1,42 разів, а загальної пероксидази в 1,23–1,77 разів менше, ніж у поросят наступних груп (р<0,01). Активність ферментів антиоксидантного захисту новонароджених поросят у тромбоцитах у першу добу після народження були майже на рівні показників у лейкоцитах. Вміст загального глютатіону в еритроцитах крові поросят першої групи, вияв ся в 1,04 раза менше даного показника тварин 2 групи та в 1,06–1,12 раза, ніж у поросят 3–4 груп, а в лейкоцитах в 1,19–1,21 раза менше. Продуктів обміну компонентів глютатіоного ланцюга антиоксидантної системи захисту новонароджених поросят у лейкоцитах, було менше. Вміст загального глютатіону у тромбоцитах крові поросят першої групи був вірогідно менше цього показника тварин другої групи та в 1,25–1,27 разів менше, ніж у поросят третьої–четвертої груп. Така ж динаміка активності компонентів глютатіоного ланцюгу антиоксидантного захисту зберігається до кінця періоду новонародженості у поросят і телят.

Ліпідний профіль сироватки крові курей в умовах тривалого впливу змінного імпульсного електромагнітного поля наднизької частоти

2024-04-17T02:37:45+03:00

Доведено, що електромагнітні поля (ЕМП) різної інтенсивності мають різноманітний вплив на живі організми – від лікувального ефекту до появи різноманітних функціональних порушень. Різновекторний вплив ЕМП на організм залежить зокрема від тривалості їхнього впливу, частоти, інтенсивності та інших факторів. Метою цієї роботи було дослідити тривалий безперервний вплив надзвичайно низькочастотного змінного імпульсного електромагнітного поля слабкої інтенсивності на показники ліпідного обміну у курей. Курей кросу Тетра Х 150-добового віку опромінювали ЗІЕМП ННЧ на частоті 8 Гц щодоби по 30 хвилин упродовж 174-х днів. Режим опромінення 1 і 2 дослідної груп був безперервним, а у 3 і 4 – чергувався з тижневими перервами. В 1 дослідній групі птахів годували згідно з основним раціоном з підвищеним на 10−15 % вмістом протеїну, а у 2 ‒ з пониженим на 10−15 % вмістом протеїну. В контрольній групі неопромінених птахів в раціоні вміст протеїну відповідав загальноприйнятим нормам. Результати проведеного експерименту свідчать, що обрані режими опромінення ЗІЕМП ННЧ мають вплив на ліпідний обмін в організмі курей кросу Тетра Х. На 112-ту добу досліду незалежно від використаних режимів опромінення курей ЗІЕМП ННЧ і рівня протеїну в раціоні в сироватці крові дослідних груп порівняно з контролем виявлено зростання рівня вільних триацилгліцеролів в 1,56‒2,76 рази; рівня холестеролу – 1,04‒1,39 рази; ліпопротеїдів високої густини (ЛПВГ) – 1,24‒1,84 рази і зменшення індексу атерогенності – в 1,41‒1,73 рази, що прогнозовано впливає позитивно на їх здоров’я і продуктивні якості. До того ж у разі більш тривалого опромінення курей ЗІЕМП ННЧ рівень триацилгліцеролів у сироватці крові дослідних груп курей істотно не відрізнявся від показників неопромінених птахів (контрольної групи). Також на 174-ту добу опромінення ЗІЕМП ННЧ рівень холестеролу в сироватці крові дослідних курей залишався високим і перевищував контроль залежно від групи в 1,04‒1,27 рази. Проте підвищення цього показника відбулось переважно через ліпопротеїди низької густини (ЛПНГ) і ліпопротеїди дуже низької густини (ЛПДНГ), і відповідно до росту індексу атерогенності, отже, до порушення ліпідного обміну в організмі дослідних курей. Загалом шляхом підбору різних режимів опромінення ЗІЕМП ННЧ за умови різної забезпеченості раціонів протеїном можна впливати на показники ліпідного обміну курей кросу Тетра Х.

Органолептичні показники та хімічний склад м’яса індиків за наявності «наминів» кіля

2024-04-17T02:37:49+03:00

Метою роботи було провести органолептичну оцінку та аналіз хімічного складу і калорійності м’яса індиків із «наминами» кіля й порівняти одержані результати із нормативними значеннями та показниками здорових птахів. У процесі проведення досліджень встановлено: наявність «наминів» в індиків зумовило зменшення їх передзабійної маси (на 1499,8 г) і маси патраної тушки (на 2125,5 г). Меншою, порівняно зі здоровими птахами, була маса грудини до її зачистки та після видалення «наминів», спинки (р<0,05), стегна (р<0,01), гомілки (р<0,05) та крила і вказані різниці становили відповідно 5,3; 9,1; 13,8; 15,9; 17,4 та 8,7 %. М’ясо здорових птахів і зварений з нього бульйон за органолептичними показниками суттєво перевищували аналоги, одержані від птахів із «наминами». Зокрема, при оцінці м’яса за 5-бальною шкалою вірогідно вищі результати (р<0,001) були за показниками, що характеризують його зовнішній вигляд, колір, запах, ніжність, смак та соковитість і встановлена різниця була відповідно 0,9; 1,1; 1,7; 1,9; 1,3 та 1,7 бала. За дегустаційної оцінки бульйону вірогідні різниці встановлено лише за міцністю, кольором та запахом. За наваристістю, смаком і прозорістю бульйон із м’яса здорових індиків мав перевагу відповідно в 0,6; 1,2 і 2,3 бала. Загальна оцінка м’яса здорових індиків та звареного з нього бульйону була вищою на 1,7 бала. Наявність «наминів» зумовила збільшення у грудних м’язах індиків на 21,3 % кількості води (р<0,001) та зменшення сухих речовин на 17,3 % (р<0,05), протеїну на 26,5 % (р<0,001), мінеральних речовин на 17,1 % (р<0,05) і ліпідів на 0,5 %. У стегнових м’язах кількість води була більшою на 6,7 % (р<0,001), а вміст сухих речовин меншим на 19 % (р<0,05), протеїну на 10,9 %, мінеральних речовин на 29 % (р<0,05) і ліпідів на 16 %. За калорійністю грудина і м’ясо стегна здорових птахів переважало аналогічне, однак одержане від птахів з «наминами», на 144,84 та 85,2 кДж. Вміст незамінних та замінних амінокислот у грудних та стегнових м’язах індиків з «наминами» кіля був нижчим, порівняно зі здоровими птахами. Вірогідні різниці кількості незамінних амінокислот у грудині були за вмістом лейцину (р<0,05), лізину (р<0,01), треоніну (р<0,05) та фенілаланіну (р<0,05), а в стегнових м’язах – метіоніну (р<0,05). Із замінних амінокислот вірогідно меншим у грудині був уміст глутамінової кислоти (р<0,001), оксипроліну (р<0,05) і цистину (р<0,05), а в м’язах стегна – гутамінової кислоти (р<0,001). Загальний вміст амінокислот у грудині уражених птахів був меншим на 10,3 %, а в стегнових м’язах – на 5,6 %, порівняно зі здоровими птахами.

Біохімічний склад, безпечність та якість органічного меду

2024-04-17T22:54:27+03:00

Аналіз сучасного стану виробництва меду в Україні підтверджує його важливе значення на світовому ринку, особливо в Європі. Успіх українських бджолярів визначається не лише розширенням обсягів експо-рту, але і виробництвом безпечного та високоякісного меду, включаючи органічний, що надає конкурентну перевагу на міжнародному ринку. Органічне сільське господарство в Україні прогресує, і спостерігається збільшення обсягів виробництва органічних продуктів. Протягом останніх років уведено законодавчі норми та стандарти для регулювання органічного виробництва, що сприяє його активному розвитку. Метою дослі-джень було охарактеризувати біохімічні показники та безпечність і якість органічного меду різного ботані-чного походження. Для проведення досліджень були відібрані зразки органічного меду різного ботанічного походження та визначені такі показники: органолептичні (колір, аромат, смак, консистенцію, ознаки бро-діння, кристалізацію), біохімічні (водність, діастазна активність, кислотність, вміст гідроксиметилфурфу-ролу, проліну) токсикологічні (вміст токсичних елементів, пестицидів, радіонуклідів) та пилковий аналіз. Для визначення вмісту пилку конкретного виду медоносної рослини проводили аналіз морфології пилкових зерен, встановлювали їх ботанічне походження та визначали відсоткове співвідношення. У результаті про-ведення пилкового аналізу було з’ясовано, що за походженням мед був монофлорний квітковий (47 % пилку гречки (Fagopyrum esculentum) та поліфлорний квітковий (пилкові зерна кількох видів лугового різнотрав’я). Вміст вологи відповідав вимогам національного стандарту та Наказу. Масова частка відновлювальних цук-рів становила в середньому 78,4 % для гречаного меду і 81,3 – для поліфлорного лугового. Діастазне число гречаного меду перевищує аналогічний показник поліфлорного меду в 1,5 раза (р≤0,05). Вміст проліну у поліфлорному меді був у 1,3 раза меншим за цей показник у гречаному (р≤0,05). Результати якісної реакції на наявність паді вказали на її відсутність як у меді гречаному, так і поліфлорному. Кислотність поліфлор-ного меду була у 1,3 раза вищою за показники гречаного (р≤0,05). Під час аналізу вмісту гідроксиметилфур-фуролу виявлено його збільшення у пробах поліфлорного меду (р≤0,05). Всі зразки відповідають встанов-леним вимогам національного стандарту, Наказу та європейських нормативів. Відповідність показників без-печності меду гарантує, що продукт відповідає встановленим стандартам і не містить шкідливих речовин чи мікроорганізмів, що можуть впливати на здоров’я споживача. Цей аспект має вирішальне значення для збе-реження довіри споживачів до меду як безпечного та якісного продукту харчування. Вимоги до безпечності включають контроль виробничих процесів і зберігання меду, а також дотримання норм і стандартів, спря-мованих на захист здоров’я споживачів. Результати досліджень свідчать про відсутність пестицидів, важких металів та радіонуклідів у меді.

Травматизм дистального відділу кінцівок у корів

2024-04-17T02:38:01+03:00

Здоров’я великої рогатої худоби багато в чому визначається станом копитець, оскільки для забезпечення високої продуктивності дистальний відділ кінцівки корів потребує особливої уваги. Для попередження захворювань копит потрібен регулярний догляд та профілактична обрізка. Періодичний моніторинг їх стану не тільки запобігає розвитку багатьох патологій, але і дає змогу помітити небезпечні ознаки – тріщини, крововиливи у підошву, проколи, гнійні пододерматити, флегмони вінчика. Встановлення поширення уражень копитець здійснюється на основі анамнестичних даних, клінічного огляду, а також моніторингових даних, отриманих при їх розчистці. Обрізання копитець здійснюється з профілактичною метою, створення нормальних умов росту копитного рогу та запобігання різним механічним пошкодженням. Необхідно мати на увазі, що ураження копитець у корів призводить до різкого зниження продуктивності, а в ускладнених випадках може спричинювати передчасне вибракування. Саме тому наявність прогностичних даних щодо поширення уражень копитець забезпечить змогу своєчасно профілактувати хвороби копитець. Метою роботи було виявити на основі проаналізованих даних літератури прогностичні закономірності формування у корів патологічних процесів дистального відділу кінцівок та встановлення їх поширення залежно від продуктивності, різних умов та систем утримання, зокрема і кліматичних впливів. Отримані дані сприятимуть формуванню критеріїв, за якими можна відстежувати стан здоров’я копитець корів, передбачити можливе формування в них патологічних процесів. Розробка прогностичних критеріїв щодо цього захворювання допоможе підвищити обізнаність спеціалістів відповідного профілю про кульгавість у молочних корів та загалом розширить наявні дані щодо зазначеної групи патологій. Результати огляду свідчать про те, що створення комплексних комп’ютерних програм щодо прогнозування можливого поширення кульгавості є першим кроком до планування заходів, спрямованих на зменшення кульгавості та уражень копит.

Гідротунельна установка для обприскування насаджень картоплі зі струминним насосом

2024-04-17T22:50:28+03:00

У сільському господарстві для боротьби із колорадським жуком на картопляних полях використовують штангові обприскувачі. Більшість серійних обприскувачів не забезпечують обробіток нижніх листочків кущів картоплі робочою рідиною, а деяка частина цієї речовини, стікаючи із куща, потрапляє на ґрунт. За таких умов обробітку збільшується пестицидне навантаження як на ґрунт, так і на довкілля. Для усунення цього недоліку пропонуємо розглянути гідравлічну установку тунельного типу. Обприскування насаджень картоплі в такій установці відбувається у тунелі з використанням відцентрових розпилювачів, а для відкачки стікаючої рідини із лотків струминні насоси. Така установка забезпечує точне дозування хімічного препарату, рівномірне його розподілення по всій листовій поверхні куща, збір стікаючої речовини і направлення її на повторне обприскування, що призводить до зменшення пестицидного навантаження на ґрунт. Ґрунтуючись на рівнянні балансу рідини в гідравлічних вузлах гідравлічної системи гідротунельної установки та балансу тиску для виокремленої гідравлічної гілки установки, було виконано теоретичні дослідження з наведенням методики розрахунку необхідного гідродинамічного тиску на розпилювачах та визначено параметри елементів трубного обладнання. На підставі теоретичних перетворень з’ясували, що швидкість відкачування робочої рідини із лотків залежить від добутку відношення діаметра підвідної трубки до діаметра сопла струминного насосу та початкової швидкості робочої рідини. До того ж така залежність має гіперболічну залежність і має зростаючий характер в усьому діапазоні варіювання діаметральних розмірів. Також за допомогою розрахункового способу було встановлено, що початкова швидкість руху робочої рідини має визначальний характер впливу на формування інтенсивності подачі рідини зі сопел. Так, збільшення початкової швидкості з 1 м/с до 2 м/с при співвідношенні діаметрів на рівні шести дозволяє збільшити швидкість подачі з 36 до 72 м/с. Додатково теоретично доведено, що підвищення рівня вакууму в камері струминного насосу перебуває у прямопропорційній залежності від співвідношення діаметрів на вході та виході із сопла.